Заробітна плата за час відрядження

Акценти статті:

• як оплатити час відрядження, якщо графіки роботи підприємств не збігаються або працівник направлений для роботи у вихідний день;
• як оформити документи з організації та оплати службових відряджень.

Гарантії для працівників, які направляються у відрядження, передбачені ст. 121 КЗпП. Зокрема:

• протягом усього часу відрядження за ними зберігається місце роботи (посада);
• оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати не може бути нижче від середнього заробітку.

Дія Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59 (далі – Інструкція № 59), поширюється тільки на органи державної влади, підприємства, установи та організації, які повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів. На небюджетну сферу Інструкція № 59 не поширюється (див. лист Мінфіну від 03.06.11 р. № 31-07230-16-25/13720).

Згідно зі ст. 97 КЗпП і ст. 15 Закону від 24.04.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» умови оплати праці (у т. ч. і за час службового відрядження) підприємство встановлює самостійно в колективному договорі або іншому локальному акті з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (регіональними) угодами. Законодавчі норми та гарантії встановлені ст. 121 КЗпП, а генеральною і колективною угодами щодо відряджень нічого не передбачено.