Кадрові документи для «трудових» перевірок

У консультації розглянемо порядок розірвання безстрокового та строкового трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання безстрокового трудового договору

Порядок розірвання з ініціативи працівника трудового договору, який укладено на невизначений строк, регулюється ст. 38 КЗпП.

Працівник, який трудиться за таким договором, має право звільнитися за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП. У цьому випадку мають значення причини (поважна або неповажна), з яких він вирішив звільнитися, оскільки від них залежить строк подання заяви працівником.

Якщо для звільнення немає поважної причини

У цьому випадку звільнення оформляється так.

Етап 1. Працівник подає заяву про звільнення (див. зразок 1). Працівник, який вирішив звільнитися, зобов'язаний попередити роботодавця про майбутнє звільнення (тобто подати письмову заяву) за два тижні до бажаного дня звільнення.

Згідно зі ст. 241¹ КЗпП строк, обчислювальний тижнями, минає у відповідний день тижня. Наприклад, якщо заяву подано працівником 8 жовтня (понеділок), то двотижневий строк попередження закінчується 22 жовтня (понеділок) (див. зразок 1).

Етап 2. На підставі заяви працівника видається наказ (розпорядження) про звільнення. Такий наказ може бути складений за типовою формою № П-4, затвердженою Наказом № 489, або в довільній формі (див. зразок 2).

Працівник, який звільняється, повинен бути ознайомлений із цим наказом під підпис.

Етап 3. На підставі наказу про звільнення вноситься запис до трудової книжки (див. зразок 3) і в день звільнення працівнику видається трудова книжка й виплачуються всі належні йому суми: зарплата за відпрацьований час, компенсація за невикористану відпустку, а також вихідна допомога у випадках, установлених законодавством, колективним або трудовим договором (ст. 47, 116 КЗпП).

Як бути, якщо працівник передумав звільнятися?

Працівник має право протягом двох тижнів передумати й відкликати свою заяву. Наприклад, він може звернутися до відділу кадрів і попросити повернути йому заяву або після закінчення двотижневого строку продовжувати працювати як ні в чому не бувало і не наполягати на звільненні. У таких ситуаціях роботодавець не може його звільнити на підставі раніше поданої заяви.

Водночас будь-яке правило має винятки, наприклад якщо на місце того, хто звільняється, уже запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладанні трудового договору (п. 12 Постанови № 9). Зокрема, не можна відмовити працівнику, запрошеному за переведенням з іншого підприємства (ч. 5 ст. 24 КЗпП).

Якщо працівник вирішив відкликати свою заяву про звільнення (подав письмову заяву), тоді роботодавцю необхідно видати новий наказ про скасування попереднього, за умови, що на його місце не взято нового працівника (див. зразок 4). І якщо в трудовій книжці був зроблений запис, тоді необхідно внести до неї зміни (див. зразок 5).

Якщо причина звільнення поважна

На практиці можлива ситуація, коли працівник не може продовжувати роботу на даному підприємстві і йому треба терміново звільнитися (без відпрацювання протягом двох тижнів).

Згідно із ч. 1 ст. 38 КЗпП при наявності поважних причин роботодавець зобов'язаний розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Такими причинами є:

• переїзд на нове місце проживання;
• переведення одного з подружжя на роботу до іншої місцевості;
• вступ до навчального закладу;
• неможливість проживання в даній місцевості за станом здоров'я, підтверджена медичним висновком;
• вагітність;
• догляд за дитиною до досягнення нею 14 років або за дитиною-інвалідом;
• догляд за хворим членом сімї відповідно до медичного висновку або за інвалідом I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом.

Слід урахувати, що цей перелік не є вичерпним, можуть бути й інші поважні причини.

Крім того, працівник має право розірвати трудовий договір у зазначений ним строк, якщо роботодавець не дотримується законодавства про працю, умови колективного або трудового договору (наприклад, несвоєчасно виплачує зарплату, не надає відпустку і т. п.) (ч. 3 ст. 38 КЗпП). При звільненні працівника за даною підставою роботодавець зобов'язаний виплатити працівнику вихідну допомогу в розмірі, установленому колдоговором, але не менше тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП).

Для оформлення звільнення в цьому випадку необхідні такі документи:

• заява працівника, у якій указується причина звільнення без відпрацювання (див. зразок 6);
• наказ про звільнення працівника (див. зразок 7);
• трудова книжка (див. зразок 8).

Розірвання строкового трудового договору

Порядок розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника регулюється ст. 39 КЗпП.

Як правило, строковий трудовий договір розривається за угодою сторін. Крім того, працівник має право достроково розірвати такий договір із роботодавцем у випадку (ст. 39 КЗпП):

• хвороби або інвалідності працівника, які перешкоджають виконанню роботи;
• порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору;
• з інших поважних причин, які ми перелічили вище для розірвання безстрокового трудового договору.

При цьому в ст. 39 КЗпП немає вказівки, що працівник повинен попередити роботодавця про майбутнє звільнення за два тижні. При наявності поважних причин трудові відносини припиняються в строк, про який просить працівник.

У день звільнення працівнику необхідно видати належним чином оформлену трудову книжку (див. зразок 9) і здійснити остаточний розрахунок згідно зі ст. 47, 116 КЗпП.

Висновки

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням: безстроковий – на підставі ст. 38 КЗпП, строковий – на підставі ст. 39 КЗпП. Для розірвання безстрокового трудового договору з ініціативи працівника він повинен подати заяву про звільнення за два тижні до бажаного дня звільнення. При наявності поважних причин (наприклад, вступ до навчального закладу) роботодавець зобов'язаний розірвати із працівником трудовий договір у строк, про який він просить. Перелік підстав для дострокового розірвання строкового трудового договору (наприклад, хвороба працівника, яка перешкоджає виконанню роботи) наведено у ст. 39 КЗпП. На підставі поданої працівником заяви роботодавець видає наказ про звільнення і вносить відповідний запис до трудової книжки.