Із цієї статті ви дізнаєтеся: які правила та нюанси необхідно врахувати при встановленні співробітнику режиму неповного робочого часу.
Що можна зробити на практиці: правильно оформити встановлення неповного робочого дня (тижня) – як з ініціативи співробітника, так і з ініціативи роботодавця.
Неповний робочий час – це режим робочого часу, який установлюється за угодою між працівником і роботодавцем (підприємством або підприємцем) у формі неповного робочого дня або неповного робочого тижня.
У такому випадку оплата праці здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.
Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення:
Важливий нюанс! Установити співробітнику режим неповного робочого часу можна як при прийманні на роботу, так і в подальшому в процесі його роботи. Причому неповний робочий час може бути встановлений на певний строк або без обмеження строку. |
Ні, не зменшується. Робота на умовах неповного робочого часу не спричиняє будь-яких обмежень у трудових правах працівника (ч. 3 ст. 56 КЗпП). Тому співробітникам, які працюють неповний робочий час, повинна надаватися щорічна основна відпустка тривалістю не менше 24 календарних днів (далі – к. д.).
Крім щорічної основної відпустки такі співробітники мають право на додаткові щорічні відпустки (наприклад, за особливий характер праці, за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці). Тривалість цих додаткових відпусток залежить від того, скільки часу працівник зайнятий у таких умовах. І в цьому випадку неповний робочий час впливає на тривалість додаткової щорічної відпустки. Наприклад, співробітник має право на додаткову відпустку, якщо він зайнятий на роботі зі шкідливими або особливими умовами праці не менше половини тривалості робочого часу, установленого для працюючих у таких умовах або на таких роботах (ст. 9 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі – Закон № 504). Тобто якщо співробітник працює в режимі неповного робочого часу 2 години на день при нормі 8 годин на день, то дні роботи в режимі неповного робочого часу не будуть зараховуватися в стаж, що дає право на щорічну додаткову відпустку.
Перше запитання, яке виникає в роботодавця, коли співробітник звертається до нього із проханням скоротити робочий час:
У загальному випадку – ні, не повинен.
Однак у КЗпП установлена категорія осіб, яким роботодавець на їхнє прохання зобов'язаний установити режим неповного робочого часу. Зокрема, до цієї категорії осіб входять:
Усім іншим співробітникам роботодавець має право відмовити у встановленні режиму робочого часу.
Якщо роботодавець згодний (або зобов'язаний) установити співробітнику режим неповного робочого дня або тижня, то йому необхідно видати наказ про це. Підставою для видання такого наказу буде заява співробітника. У заяві співробітник повинен указати:
У наказі роботодавець указує, на який період установлюється такий режим і кількість годин роботи при переведенні на неповний робочий день або кількість днів у випадку встановлення неповного робочого тижня.
ЗРАЗОК ТОВ «Самурай» Наказ № 43 19.06.19 р. м. Ужгород Про прийняття на роботу в режимі неповного робочого дня Прийняти Короленко Ольгу Павлівну з 20.06.19 р. адміністратором із неповним робочим днем (4 години на день з 09.00 до 13.00) з окладом згідно зі штатним розписом. Підстава: заява Короленко О. П. від 19.06.19 р. <...> |
Так, роботодавець має на це право, однак у такому випадку він зобов'язаний дотриматися умов, установлених у ч. 3 ст. 32 КЗпП. Адже зміна графіка роботи вважається істотною зміною умов праці. Так, роботодавець може змінити режим роботи співробітника (співробітників), якщо:
Для довідки. Під зміною в організації виробництва та праці розуміють раціоналізацію робочих місць, уведення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну або на індивідуальну форму роботи, упровадження передових методів, технологій (п. 10 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 р.). |
Протягом 2 місяців із дня попередження співробітники мають право змінити своє рішення. Тобто вони можуть скасувати раніше надану згоду на продовження роботи або, навпаки, дати згоду на продовження роботи в нових умовах.
Ні, не може. Пояснимо докладніше, чому.
Співробітник може або погодитися, або відмовитися працювати в нових умовах праці. Якщо він згодний далі працювати в умовах неповного робочого часу (тижня), то слід видати наказ про встановлення неповного робочого часу та ознайомити його з ним під підпис. Якщо ж співробітник не бажає працювати в нових умовах, тоді після закінчення двох місяців із дати попередження його слід звільнити згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП (відмова співробітника від продовження роботи у зв'язку з істотними змінами умов праці).
Не забудьте! При звільненні співробітника згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП йому виплачується вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).
Так, можуть. І штраф за таке порушення досить значний. Якщо даний факт буде виявлений при перевірці, орган Держпраці може накласти на підприємство або роботодавця-підприємця фінансові санкції на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП. Штраф за таке порушення встановлено в розмірі 30 МЗП за кожного співробітника, стосовно якого вчинено правопорушення (зараз це 125 190 грн.).
Крім того, посадових осіб підприємства або роботодавця-підприємця можуть притягти до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП. Тут розмір штрафу – від 30 до 100 НМДГ (від 510 до 1 700 грн.).
Висновки
Установити співробітнику режим неповного робочого дня можна як при прийманні на роботу, так і в подальшому.
У загальному випадку роботодавець має право (але не зобов'язаний) установити співробітнику режим неповного робочого дня (тижня) на його прохання. А якщо співробітник відноситься до пільгової категорії, тоді на підставі його заяви роботодавець зобов'язаний йому встановити режим неповного робочого часу.
Режим неповного робочого часу може бути введений і з ініціативи роботодавця. Однак це можливо за умови, що на підприємстві відбулися зміни в організації виробництва та праці. Про встановлення неповного робочого часу співробітників повідомляють за 2 місяці. Якщо співробітник не згодний працювати в нових умовах праці, то після закінчення 2 місяців його звільняють за п. 6 ст. 36 КЗпП із виплатою вихідної допомоги.