Допомога по частковому безробіттю: застосовуємо нові правила!

Суть питання. У багатьох суб’єктів господарювання у зв’язку з воєнним станом істотно скоротилися обсяги виробництва (виконання робіт, надання послуг). Природно, це позначилося на зарплатах найманих працівників: багато хто з роботодавців вимушені були перевести своїх співробітників на режим неповного робочого часу.

Що дає режим неповного робочого часу? При такому режимі працівники можуть розраховувати на отримання допомоги по частковому безробіттю, яку виплачують центри зайнятості.

Як оформити таку допомогу? Оформити таку допомогу може роботодавець (саме роботодавець отримує гроші від центру зайнятості і потім виплачує їх своїм працівникам).

Чи може отримувати таку допомогу фізособа-підприємець? На отримання такої допомоги для себе можуть претендувати фізособи-підприємці, у яких впали доходи у зв’язку із зупиненням або скороченням обсягів виробництва (виконання робіт, надання послуг).

За яких умов можна отримати допомогу? Щоб отримати цю допомогу, потрібно відповідати ряду законодавчих вимог. У 2022 році вимоги законодавства у цій сфері істотно змінилися.

Про що стаття? Ми розглянемо, про які вимоги йдеться та які документи потрібно оформити роботодавцям або фізособам-підприємцям для того, щоб отримати допомогу.

Нормативна база

Виплата допомоги регулюється:

• ст. 47 Закону від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі – Закон № 5067). Зверніть увагу: до цієї статті були внесені зміни Законом від 21.04.2022 № 2220-IX (далі – Закон № 2220);
• Порядком надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженим постановою КМУ від 21.06.2022 № 702 (далі – Порядок № 702).

Крім того, роз’яснення Державного центру зайнятості із цього питання можна знайти на їх офіційному сайті.

Загальні вимоги

Почнемо із законодавчого визначення:

Що є допомогою по частковому безробіттю?

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону № 5067 та п. 2 Порядку № 702, допомога по частковому безробіттю (далі – допомога) – це вид державної підтримки застрахованих осіб (працівників і фізосіб-підприємців) у разі втрати ними частини заробітної плати (доходу) у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг):

• з причин економічного, технологічного характеру;
• унаслідок виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, установлення карантину.

Із цього формулювання ясно, що право на отримання допомоги мають наймані працівники і фізособи-підприємці, які втратили частину зарплати (доходу) у зв’язку із певними подіями. Тобто треба розуміти, що не будь-яка втрата частини заробітку (доходу) дає право на отримання допомоги.

У яких випадках у працівників немає права на отримання допомоги?

Право на отримання допомоги не поширюється на випадки, коли (п. 8 Порядку № 702):

• на підприємстві оголошено простій і працівникам оплачується час простою (ст. 113 КЗпП);
• працівники перебувають у відпустці без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 Закону від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки»);
• дію трудового договору з працівниками призупинено (згідно зі ст. 13 Закону від 15.03.2022 № 2136-IX).

За яких конкретно умов роботодавці, а також фізособи-підприємці можуть звертатися за отриманням допомоги?

Основні критерії для надання допомоги як працівникам, так і фізособам-підприємцям наведені в п. 6 Порядку № 702. Розглянемо їх окремо.

Критерії для роботодавця

Отже, у роботодавця є право на отримання допомоги для працівників, якщо:

1. Зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) охопило не менше 20 % чисельності працівників, у яких тривалість робочого часу і розмір зарплати скоротилися на 30 і більше відсотків за місяць.

Як бачите, у цьому критерії повинні виконуватися два показники:

• відсоток працівників, яких стосується скорочення виробництва;
• відсоток скорочення тривалості робочого часу і розміру зарплати цих працівників.

Наприклад, якщо на підприємстві 10 найманих працівників, то не менше двох працівників мають бути переведені на неповний робочий час (тоді перший показник виконується). І якщо ці 2 працівники були переведені, припустимо, на 0,5 ставки у зв’язку зі скороченням обсягу виробництва і, відповідно, зарплата у них зменшилася на 50 %, то другий показник теж виконується. А отже, критерій у цілому виконаний.

2. У роботодавця за останні півроку немає заборгованості із зарплати та ЄСВ.

У роботодавця не повинно бути заборгованості з виплати зарплати та/або сплати ЄСВ, та/або зі сплати страхових внесків на ЗДСС протягом 6 місяців перед місяцем, у якому зупинилося (скоротилося) виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг).

3. Сплачено ЄСВ за кожного працівника, для якого оформляється допомога.

За кожного працівника ЄСВ має бути сплачений протягом останніх 6 місяців, що передують місяцю, у якому почалося зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг). А якщо протягом останніх 6 місяців до звернення за допомогою роботодавець згідно із законом мав право не сплачувати ЄСВ, тоді застосовуються попередні 180 календарних днів (далі – к. д.).

Хто із роботодавців у принципі не має права на отримання допомоги для своїх працівників?

Не мають права на отримання допомоги (п. 6, 7 Порядку № 702):

• роботодавці, які:
  – є фондами соціального страхування;
  – є органом державної влади, органом місцевого самоврядування або закладом, установою, організацією, які створені такими органами в установленому порядку і повністю утримуються за рахунок державного або місцевого бюджету;
  – перебувають у процесі припинення юридичної особи, визнані в установленому порядку банкрутом або стосовно них порушено справу про банкрутство, перебувають у процесі санації;
• роботодавці, у яких зупинка (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) має сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин.

Які працівники не мають права на отримання допомоги?

Не надається допомога працівникам, які:

• є сумісниками;
• відмовилися від працевлаштування (тимчасового переведення) на підходящу роботу з повним робочим днем (тижнем);
• проходять альтернативну (не військову) службу.

Критерії для фізосіб-підприємців

Фізособи-підприємці – застраховані особи мають право отримати допомогу для себе особисто, якщо:

1. Рівень скорочення тривалості їх робочого часу і доходу становить 30 і більше відсотків на місяць.
2. У них немає заборгованості зі сплати ЄСВ та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за себе протягом 6 місяців, що передують місяцю зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг).
3. Сплачено ЄСВ за себе протягом останніх 6 місяців, що передують місяцю, у якому почалося зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг). А якщо протягом останніх шести місяців до звернення за допомогою підприємець мав право згідно із законом не сплачувати ЄСВ, тоді застосовуються попередні 180 к. д.

Період виплати і розмір допомоги

Допомога надається на строк зупинення (скорочення) діяльності, але не більше ніж на 180 к. д. сумарно протягом 36 місяців з дня зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) (п. 10 Порядку № 702).

Допомога виплачується щомісячно – у розмірі, пропорційному скороченому робочому часу працівника, але не більше 50 відсотків розміру мінімальної зарплати (МЗП) на одного працівника. Тобто зараз максимальна сума допомоги за місяць – 3 250 грн.

Оформлення, виплата і повернення допомоги

Якщо всі критерії для отримання допомоги дотримано, можна приступати до процедури оформлення допомоги.

Куди і з якими документами потрібно звертатися для отримання допомоги?

Для отримання допомоги роботодавцеві або фізособі-підприємцеві слід звернутися до центру зайнятості за місцем провадження господарської діяльності (п. 13 Порядку № 702).

Потрібно подати заяву (форма такої заяви затверджується Державним центром зайнятості), а також додати до заяви (п. 14 Порядку № 702):

• або відомості про працівників, у яких виникло право на отримання допомоги (за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку № 702);
• або відомості про фізособу-підприємця, яка є застрахованою особою (за формою, наведеною в додатку 2 до Порядку № 702).

Як бути, якщо підприємець подає документи на отримання допомоги і для себе особисто, і для своїх найманих працівників?

У такому разі підприємець подає обидві зазначені форми.

У якій формі потрібно подавати документи?

Документи можна подати на вибір одним із способів:

• в електронній формі з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, на адресу офіційної електронної пошти відповідного центру зайнятості;
• у паперовій формі – особисто до центру зайнятості.

Чи встановлено строки для подання заяви і документів на отримання допомоги?

Так, установлено. Заяву потрібно подати протягом 90 к. д. з дня зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг).

Якщо ж виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг) було зупинене (скорочене) після запровадження воєнного стану в Україні (24.02.2022), але до набуття чинності Законом № 2220 (07.05.2022), тоді з документами можна звернутися протягом 90 к. д. з дня набуття чинності Законом № 2220. Тобто у цьому випадку граничною датою подання документів буде 04.08.2022.

Протягом якого строку мають бути розглянуті подані документи?

Рішення про надання або про відмову в наданні допомоги приймається регіональним центром зайнятості протягом 5 робочих днів (далі – р. д.) з дня подання документів (п. 17 Порядку № 702). Таке рішення оформляється наказом регіонального центру зайнятості. Про прийняте рішення роботодавця/підприємця як застраховану особу повинні повідомити протягом 3 р. д. з дати винесення рішення, надіславши повідомлення на електронну пошту, зазначену в заяві.

Якщо було подано неповний пакет документів або в документах є помилки, то центр зайнятості повідомить вас про це. І можна буде повторно подати документи, виправивши всі недоліки.

Якщо рішення буде прийняте на користь заявника, то допомога виплачуватиметься щомісячно – протягом 3 р. д. після зарахування грошей на рахунок центру зайнятості на підставі поданих відомостей (додатки 3 та 4 до Порядку № 702).

У який строк роботодавець зобов’язаний виплатити допомогу працівникам?

Роботодавець повинен виплатити отриману суму допомоги працівникам протягом 3 р. д. після надходження коштів на рахунок – за окремою платіжною відомістю (п. 21 Порядку № 702).

Припустимо, працівник, який отримував допомогу, звільнився. Чи зобов’язаний буде роботодавець повернути отриману цим працівником суму допомоги?

Допомога виплачується за рахунок коштів Фонду ЗДСС на випадок безробіття (далі – Фонд). Виплачену суму допомоги потрібно буде повернути Фонду тільки в разі звільнення працівника за деякими підставами, передбаченими КЗпП.

Пояснимо докладніше. Згідно з п. 22 Порядку № 702, роботодавець повинен забезпечити збереження гарантій зайнятості стосовно працівників, яким виплачувалася допомога, протягом 180 к. д. з дня закінчення виплати допомоги (а якщо допомога виплачувалася менше 180 к. д., тоді строк гарантій дорівнює строку виплати допомоги). Роботодавцю доведеться повернути Фонду виплачену працівникові суму допомоги в повному обсязі, якщо протягом «гарантійного» строку трудовий договір із цим працівником буде розірваний за однією з трьох підстав, а саме:

• п. 1 ст. 36 КЗпП – за угодою сторін;
• ч. 3 ст. 38 КЗпП – за власним бажанням у разі невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного або трудового договору;
• п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП – у зв’язку зі зміною в організації виробництва та праці, зокрема ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату.

У разі ж звільнення працівника за іншими підставами, передбаченими КЗпП, повертати гроші не потрібно.

У разі припинення підприємницької діяльності протягом 180 к. д. з дня закінчення виплати допомоги (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 к. д. – тоді протягом періоду, що дорівнює періоду її виплати) суму отриманої допомоги доведеться повністю повернути Фонду.