Оплата праці як предмет контролю Держпраці

Коло питань, що контролюються органами Держпраці, досить широке. І не останнє місце серед них посідає дотримання роботодавцем законодавства про оплату праці. Які «зарплатні» моменти цікавлять інспектора Держпраці? Які наслідки порушення «зарплатного» законодавства? Чи врятує від штрафів самостійне виправлення «зарплатних» ляпів до приходу інспектора? Відповіді на ці та інші запитання знайдете у статті.

Порядок здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю затверджено постановою КМУ від 26.04.17 р. № 295 (далі – Порядок № 295). Він визначає процедуру такого контролю стосовно юросіб (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, що не є юрособами) та фізосіб, які використовують найману працю, у формі проведення інспекційних відвідувань і невиїзних інспекцій інспекторами праці.

Як зазначено в п. 19 Порядку № 295, за результатами контролю складається акт і в разі виявлення порушень законодавства про працю – розпорядження про їх усунення. Форма Акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, затверджено наказом Мінсоцполітики від 18.08.17 р. № 1338 (далі – Акт). Розділ 6 цього Акта містить перелік питань (усього їх 59), пов'язаних з оплатою праці. Звісно ж, обсяг цієї статті не дозволяє охопити весь їх перелік, тому зупинимося на тих, де, як показує остання практика контролю, роботодавці попадаються найчастіше.

Зокрема, п. 6.9–6.13 Акта присвячено наявності у роботодавця системи оплати праці. Штатний розклад і щомісячні накази про нарахування зарплати таку систему не утворюють. Незважаючи на те що ст. 96 КЗпП і ст. 6 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108) мають назву «Системи оплати праці», крім тарифної, в них взагалі не конкретизовано жодної системи. Головне – щоб система оплати праці формувалася на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Отже, формуючи будь-яку систему оплати праці, потрібно орієнтуватися на Національний класифікатор «Класифікатор професій ДК 003:2010», затверджений наказом Держспоживстандарту від 28.07.10 р. № 327, який складається з кодів і назв класифікаційних угрупувань (розділів, підрозділів, класів, підкласів та груп професій). Із зазначених угрупувань сформовано 9 розділів: від законодавців, вищих держслужбовців, керівників, менеджерів (керівників), представлених у розділі 1, до найпростіших професій, відображених у розділі 9.

Система оплати праці може встановлюватися колдоговором, а якщо він не укладався – нормативним актом роботодавця, виданим після проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), за відсутності первинної профспілкової організації – з вільно обраними і уповноваженими представниками (представником) працівників.