Читати за темою:

Працівник – резервіст або доброволець тероборони: оформлення на підприємстві

24 лютого 2022 року у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави затверджено Указ Президента від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі – Указ № 69), відповідно до якого оголошується та проводиться загальна мобілізація на всій території України.

Що таке мобілізація

Мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування (далі – ОМС), підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу.

Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності Указом № 69 (– з 24.02.2022).

Згідно зі ст. 1 Закону від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543) мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Згідно з Указом № 69 з 24.02.2022 оголошено загальну мобілізацію.

Гарантії для мобілізованого працівника

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток.

Зазначені гарантії зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні в медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, що настає за днем їх взяття на військовий облік у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК) після їх звільнення з військової служби в разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Гарантії щодо збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в ОМС та строк повноважень яких закінчився.

Військовозобов’язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають статусу –військовослужбовців, тому на них поширюються пільги передбачені Законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» та «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей».

Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їхнього страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таких працівників не можна звільняти на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП.

Оформлення кадрових документів мобілізованого працівника

На військову службу під час мобілізації призивають ТЦК (колишні військкомати). ТЦК мало б надавати працівникові повістку, хоча працівник може звернутися до ТЦК самостійно, і в такому разі він також має попросити повістку. Але якщо йому було не до повістки, особливо в регіонах військових дій, радимо роботодавцю звернутися до ТЦК, в якому працівник перебуває на обліку, із запитом щодо дати призову.

На підставі повістки видається наказ (див. зразок) про увільнення працівника від роботи на час служби за призовом зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку (ст. 119 КЗпП).

У табелі обліку робочого часу ставиться відмітка «ІН».

Запис про період мобілізації до трудової книжки не вноситься.

Зразок

Далі документи передаються до бухгалтерської служби, яка нараховує середній заробіток мобілізованому працівнику.

Розрахунок середньої зарплати для оплати часу військової служби здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують призову.

Якщо мобілізували ФОП, в якого є наймані працівники

Згідно з п.10 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані в разі призову або мобілізації власника – фізичної особи під час особливого періоду.

Законодавством не встановлено обов’язку ФОП– роботодавця заздалегідь попереджати працівника про припинення трудових відносин за згаданою підставою. Також не передбачено виплачувати в такому разі вихідну допомогу.

Однак слід звернути увагу на деякі особливості застосування п. 10 ст. 40 КЗпП:

• власник – фізична особа лише має право, але не зобов’язаний звільнити працівника;
• звільнити працівника неможливо, якщо йдеться про призов власника – фізичної особи на військову службу у звичайний, а не в особливий період.

Згідно зі ст. 47 КЗпП, відповідно до якої в разі мобілізації власника – фізичної особи свої обов’язки щодо проведення розрахунку з працівником він може виконати протягом місяця після демобілізації без застосування санкцій і штрафів. Тобто звільнити працівника можливо, але, на відміну від юридичної особи, розрахунки в разі звільнення проводитимуться лише після повернення фізособи-роботодавця після демобілізації.

Також у зв’язку із застосуванням цієї норми виникають запитання, зокрема, щодо того, як діяти із:

• забороною звільнення працівника під час його тимчасової непрацездатності та в період перебування у відпустці;
• захищеними категоріями працівників (ст. 184, 186¹ КЗпП).

На думку автора, оскільки норма п. 10 ст. 40 КЗпП стосується звільнення з ініціативи роботодавця, заборони щодо припинення трудових відносин у таких ситуаціях законодавець не скасував. Хоча на практиці це може бути проблематичним. Швидше за все, оскільки ФОП – це не юридична особа, якщо її призивають на службу, вона призупиняє свою діяльність з не залежних від неї причин. Тож, як правило, працівники, які працюють у такого роботодавця, звільняються за згодою сторін чи за власним бажанням. Усе ж таки за вищезгаданих обставин не рекомендуємо звільняти працівників за п. 10 ст. 40 КЗпП, оскільки це може бути підставою для судового спору.