«Карпатські зорі» радують не всіх…

Закон про дитячі путівки підмінили підзаконними актами

Щоб отримати пільгові путівки для оздоровлення своїх дітей, необхідні документи потрібно готувати заздалегідь. Перш ніж віддавати певну частину своїх коштів, батькам потрібно чітко з`ясувати: за рахунок яких саме джерел фінансування пропонують відпочинок у таборі. Адже навіть після перерахування грошей чиновники можуть несподівано відмовити вам у путівці, посилаючись на підзаконні акти, які суперечать законам

Валентин Ковальський,
редактор журналу «Аналітика і практика»

Як свідчить статистика, коштом бюджету оздоровлюють близько 10 відсотків пільговиків. Можливо, з цієї причини більшість батьків намагається самотужки вирішувати проблему оздоровлення своїх дітей. Надії на масове оздоровлення майже не виправдовуються: понад 60 відсотків дитячих таборів були збудовані ще у «застійні» брежнєвські часи і вже давно потребують реконструкції.

Раніше одну й ту ж саму дитину можна було щороку оздоровлювати щонайменше тричі: за кошти державного або місцевого бюджету, Фонду соцстраху та профспілкової організації. Проте, нинішнього року ситуація із пільговими путівками для дітей, ускладнилася через втрату літніх таборів у Криму та на Донбасі. Зважаючи на ці та інші чинники, місцеві органи влади змушені доволі часто зменшувати кількість дитячих путівок, скорочуючи при цьому й обсяги фінансування, передбаченого законодавством для оздоровлення школярів, учнів професійно-технічних училищ і студентів вишів.

Через непросту соціально-економічну ситуацію у країні змінилися й джерела фінансування, передбачені для відпочинку дитини: сьогодні їй «світить» лише одна щорічна пільгова путівка, вартість якої покривається одночасно за рахунок трьох «гаманців»: державного (місцевого) бюджету, Фонду соцстраху і самих батьків. Щодо профспілкових організацій, то вони, як правило, обмежуються лише скромною роллю організаторів цих заходів. Наразі профспілки спроможні оплатити повністю лише один-два відсотки пільгових путівок, тобто, здатні ощасливити близько десятка-півтора дітлахів (за умови, що заяви їхніх батьків будуть задоволені профспілковим керівництвом).

Проте, як показує аналіз, переважна більшість сімей, які підпадають під пільгові категорії, про ці та інші нюанси майже нічого не знає. А тому маємо те, що маємо…

Олена Пилипенко,
головний бухгалтер ТОВ «Октопус девелопмент груп»:

— Оздоровлення та відпочинок дітей у санаторно-курортних закладах — це загальнодержавна місія. Особливо коли йдеться про дітей із малозабезпечених, багатодітних сімей, дітей-сиріт і дітей з особливими потребами. Існує спеціальний порядок розподілу путівок до оздоровчих закладів, який передбачає першочерговість і, власне, принципи їх надання. На жаль, можливості фінансування обмежені. Нормативні документи, що регулюють це питання, не конкретизують деяких важливих нюансів. Наприклад, фінансування за рахунок місцевого бюджету може бути як у повному розмірі, так і частковим. Тобто пункт, де зазначені ці норми, легко скоординувати у «потрібний» бік. І найчастіше все зводиться до одного: якщо дитина уже скористалась правом на оздоровлення у будь-який спосіб (незалежно від способу та розміру фінансування, в т. ч. й за рахунок батьків), існує велика вірогідність «пролетіти» з пільговими путівками протягом поточного року.

Наслідки законо…спотворення

Левову частку путівок (близько 90 відсотків) реалізують через структурні підрозділи райдержадміністрацій: відділи у справах сім’ї, молоді та спорту; заклади охорони здоров’я; служби у справах неповнолітніх; центри соцслужб для сім’ї, дітей та молоді; підрозділи праці та соцзахисту населення. Загалом на оздоровлення (строком 14, 18 і 21 день) направляють дітей віком від 7 до 18 років, які потребують особливої уваги та соціальної підтримки. Такі путівки мають надавати безкоштовно.

Проте значна кількість сімей пільговиків змушена ці блага частково оплачувати, оскільки місцеві можновладці по-своєму трактують Закон № 375, підмінюючи його підзаконними актами. На державному рівні таким документом став Наказ № 53. Слід зауважити, що і на місцевому рівні подібних документів чимало.

Як свідчить практика, чиновники, котрі складають списки пільгових категорій дітей, нехтують деякими вимогами чинного законодавства. Насамперед, порушують принцип рівності прав дітей, які мають право на безкоштовну пільгову путівку (адже їх змушують частково оплачувати вартість оздоровлення). При цьому не звертають уваги на те, що такий відпочинок має здійснюватися коштами державного і місцевих бюджетів, підприємств, установ та організацій, професійних спілок і фондів, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, інших джерел (ст. 24 Закону № 375).

Отже, на папері — одне, а в реальності — інше: насправді розраховувати на безоплатні (для батьків) путівки можуть лише 7 із 22 гарантованих законодавством категорій пільговиків:

1) діти-сироти;

2) діти, позбавлені батьківського піклування;

3) діти-інваліди (за відсутності медичних протипоказань);

4) діти загиблих від нещасних випадків на виробництві (під час виконання службових обов’язків);

5) діти, що постраждали унаслідок стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф;

6) переможці міжнародних і всеукраїнських олімпіад (конкурсів, змагань, спартакіад);

7) діти з малозабезпечених сімей.

«Різновекторне» тлумачення Закону № 375 призвело до того, що за відпочинок, наприклад, у «Молодій гвардії» із батьківського гаманця потрібно сплатити 20–50 відсотків вартості путівки залежно від пільгової категорії.

У решті дитячих таборів передбачені інші витрати для пільговиків.

«Багатодітний» обман

У червні 2014 року київській багатодітній родині відмовили в отриманні пільгових путівок до «Молодої гвардії», посилаючись на те, що її діти цього року вже відпочивали у таборі «Карпатські зорі» (Івано-Франківщина). Причому чиновники сказали рішуче «ні» після того, як батьки сплатили частину вартості путівок.

Лукавство № 1 полягало у тому, що путівки надавали профспілки від свого імені. Отже, мати вважала, що її діти побували у таборі «Карпатські зорі» за рахунок профспілки, куди вона справно сплачує внески.

Лукавство № 2 — багатодітна родина взагалі не повинна була сплачувати 10% вартості путівки за кожну дитину. Річ у тім, що у березні 2014 року було видано Наказ № 182. Згідно з цим документом дітям із багатодітних сімей надане право на безоплатні путівки. Раніше таке право мали багатодітні родини, у яких середньомісячний сукупний дохід не перевищував прожиткового мінімуму.

Лукавство № 3 — підміна Закону № 375 підзаконним актом, тобто урядовою Постановою № 734, яка встановлює обмеження щодо пільгових путівок (на одну дитину — не більше ніж раз на рік). Варто також звернути увагу на назву цього документа: «Про затвердження Порядку направлення дітей до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку за рахунок коштів державного бюджету». Отже, у Постанові № 734 має йтися про путівки, придбані за рахунок держбюджету. Але в останньому (сьомому) пункті раптом згадується про місцевий бюджет: «Дитина має право на безоплатне та пільгове забезпечення за рахунок коштів державного бюджету путівкою до дитячого закладу один раз на рік за умови, що така путівка не надавалась їй у поточному році за рахунок коштів місцевих бюджетів».

Виникає запитання: як розуміти фразу — «за рахунок коштів місцевих бюджетів»? Як бачимо, у Постанові № 734 не йдеться про часткову оплату вартості путівок з «кишені» місцевої влади (на відміну від путівок за рахунок державної казни). І це зрозуміло: за часткову оплату ніхто не надає путівку, бо за неї потрібно сплачувати лише повну вартість (або самому, або з інших джерел).

Ніхто із представників столичної влади не звернув уваги на те, що пільгові путівки до табору «Карпатські зорі» придбали за рахунок декількох джерел: кошти батьків (10% вартості), Фонду соцстраху (903 грн на кожну дитину) та місцевого бюджету. Загальна вартість пільгової путівки — 3612 грн, з яких столична влада «погасила» трохи більше ніж половину (2347,8 грн).

Фактична вартість пільгових путівок (складено на підставі наказів Мінсоцполітики, Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської держадміністрації)

Зразок заяви (батька/матері)

Я, (П. І. Б.), прошу надати пільгову путівку для оздоровлення дитини (П. І. Б.). До заяви додаю такі документи: копія свідоцтва про народження дитини, копія паспорта батька/матері, копія посвідчення категорії сім’ї, форма № 3. Також повідомляю, що моя дитина у цьому році не оздоровлювалась за бюджетні кошти. У разі надання мною недостовірних відомостей щодо використання бюджетних коштів на оздоровлення моєї дитини, тобто вдруге протягом оздоровчої кампанії, зобов’язуюсь відшкодувати вартість путівки у повному обсязі та інші визначені організаторами оздоровлення витрати. На місці відправлення організованої дитячої групи на оздоровлення зобов’язуюсь надати медичні довідки, що містять відомості про щеплення, відсутність інфекційних захворювань і загальний стан здоров’я дитини.

Дата

Підпис

Мінсоцполітики «забуло» про гроші батьків

Намагаючись розібратися із дитячими путівками, ми надіслали редакційний запит до Департаменту оздоровлення та санаторно-курортного лікування Мінсоцполітики (лист від 16.06.2014 № 1-1р). За місяць надійшла відповідь, у якій стверджується, що «діти перебували в ДОЗ «Карпатські зорі» за путівками, що фінансувались за рахунок міського бюджету». Тобто Міністерство нічого «не знає» ані про батьківські кошти, ані про кошти Фонду соцстраху, за рахунок яких також покривали вартість зазначених путівок.

Наприкінці листа такий висновок: «Таким чином, путівка до дитячого закладу оздоровлення та відпочинку може бути профінансована як за рахунок коштів Фонду, так і за рахунок коштів місцевих бюджетів». А куди ж «пішли» кошти, перераховані батьками?

Окрім того, не варто забувати, що разом із частковою оплатою пільгової путівки багатодітним родинам доводиться витрачати свої «кровні» ще й на придбання залізничних квитків для дітей (в обидва напрямки) й на дитячу страховку.

Вікторія Черненко,
«Правниче бюро Амірова, Сабодаш та партнери»:

— Державна політика у сфері оздоровлення та відпочинку дітей має базуватися на принципі «рівності прав кожної дитини на оздоровлення та відпочинок» (п. 1 ст. 3 Закону України № 375). У статті 24 цього закону чітко сказано: «оздоровлення та відпочинок дітей, які потребують особливих умов для оздоровлення… здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, професійних спілок и фондів, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, других джерел». Отже, де-юре представники зазначених категорій пільговиків мають однакові (рівні) права на безоплатне отримання дитячих путівок. Щодо внеску фізичних осіб, до яких можна відносити й батьків, то їхня участь в оплаті пільгових путівок для дітей є добровільною, а не обов’язковою. На жаль, де-факто зазначені пільгові путівки видають безоплатно не всім: більшості сімей-пільговиків доводиться частково оплачувати вартість пільгової путівки. Так відбувається тоді, коли Закон підміняють підзаконним актом.

За даними профільного парламентського комітету (з питань охорони здоров’я), лише 52 відсотки української малечі можна вважати здоровими. Тож треба докласти ще чимало зусиль, аби сумна статистика не перетворилася на ще сумніший вирок.

Щодо батьків, які сподіваються на пільгові путівки для дітей, тут варто зважити на три моменти:

1. Якщо ви хочете оздоровити свою дитину за рахунок міського чи державного бюджету, обов’язково зверніть увагу чиновників на неухильне виконання законів, а не лише підзаконних актів.

2. Списки пільгових категорій дітей, які «красуються» на вході до місцевих органів влади й оздоровчих структур, не завжди відповідають законодавчим нормам. Тому, коли знайдете у такому списку свою пільгову категорію, перевірте її з точки зору вимог ст. 24 Закону № 375.

3. Перш ніж перераховувати свою частку коштів для отримання пільгової путівки, з`ясуйте: чи варто вам їх сплачувати, оскільки путівка для вашої дитини може бути й безоплатною. Якщо путівку видає профспілка, це ще не означає, що саме вона її оплачує — краще перевірити самому.

4. Щоби процес оздоровлення дитини не перетворився на хвилювання батьків, потрібно поцікавитися умовами майбутнього відпочинку: почитати відгуки про табір в Інтернеті…

Нормативна база

Закон № 375 — Закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» від 04.09.2008 № 375-VI.

Постанова № 734 — постанова КМУ «Про затвердження Порядку направлення дітей до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку за рахунок коштів державного бюджету» від 17.07.2009 № 734.

Наказ № 153 — наказ Мінсоцполітики «Про затвердження Положення про порядок направлення дітей для оздоровлення та відпочинку до державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» за рахунок бюджетних коштів» від 20.03.2012 № 153.

Наказ № 182 — наказ Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської держадміністрації «Про внесення змін до Порядку направлення на оздоровлення і відпочинок дітей, учнів професійно-технічних навчальних закладів та студентів вищих навчальних закладів міста Києва» від 27.03.2014 № 182.

Дата підготовки
01.08.2014