Як звільнити мобілізованого співробітника, якщо роботодавець припиняє діяльність?

Акценти цієї статті:

• у яких випадках за військовослужбовцями зберігається робоче місце;
• на підставі якої статті КЗпП можна звільнити мобілізованого співробітника в разі припинення діяльності роботодавцем-підприємцем;
• як повідомити співробітника-військовослужбовця про майбутнє звільнення.

У якому випадку за співробітником-військовослужбовцем зберігається робоче місце?

Гарантії для співробітників, які призвані на військову службу за призовом або прийняті на військову службу за контрактом, закріплено в ст. 119 КЗпП. Зокрема, за такими співробітниками роботодавці (як юрособи, так і підприємці) зобов'язані зберегти робоче місце, посаду і середній заробіток на час дії особливого періоду до його закінчення або до дня фактичного звільнення співробітника.

Відповідно до листа Міноборони від 20.10.16 р. № 316/1/096 «Про дію особливого періоду» з моменту оголошення Указом Президента від 17.03.14 р. № 303 часткової мобілізації в Україні (лист від 20.10.16 р. № 316/1/096, у ньому роз'яснюється строк дії Указу Президента від 17.03.14 р. № 303) настав особливий період. Для скасування його дії має бути виданий окремий Указ Президента про проведення демобілізації. На сьогодні такого Указу немає, тому особливий період продовжує діяти.

Як звільнити працівників у разі припинення діяльності фізособи-роботодавця?

У КЗпП не передбачено окремої підстави для звільнення співробітників у разі припинення діяльності роботодавцем-підприємцем. Проте в КЗпП сказано, що працівники можуть бути звільнені за ініціативою роботодавця в разі зміни в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкротства або перепрофілювання підприємства, установи або організації (п. 1 ст. 40 КЗпП).

Як бачимо, про підприємців у даній нормі не згадується. Проте, згідно зі ст. 3 КЗпП, законодавство про працю регулює трудові стосунки працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором у фізичних осіб.

Отже, підприємці в трудових стосунках із найманими працівниками мають однакові права та обов'язки з юридичними особами. А це означає, що підприємець має право звільнити співробітників у зв'язку із припиненням його діяльності на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.

Чи можна звільнити на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП співробітника, призваного на військову службу?

На сьогодні працівник, призваний на військову службу (або оформлений за контрактом), має особливий статус. Адже закон гарантує йому збереження робочого місця на підставі ст. 119 КЗпП.

Проте ні в законодавстві про працю, ні в законодавстві з питань проходження військової служби і соціального захисту військовослужбовців немає норми, яка забороняє звільняти мобілізованих працівників або зобов'язує роботодавця в разі своєї ліквідації (припинення діяльності) працевлаштувати цих працівників.

Водночас існує лист Держслужби з питань праці від 26.11.15 р. № 4979/0/4.1-06/6/ДП-15 «Про можливість розірвання трудових стосунків із працівником, призваним на військову службу» (далі – Лист № 4979). У ньому орган Держпраці вказує, що оскільки за таким працівником зберігається робоче місце на підставі ст. 119 КЗпП, звільняти його ні за яких обставин не можна.

Але листи не мають статусу нормативно-правового акта. Крім того, на наш погляд, таке роз'яснення не може бути застосоване в разі припинення діяльності роботодавцем-підприємцем. Адже в ст. 42 Конституції та ст. 6 і 43 Господарського кодексу (далі – ГК) закріплено принцип свободи підприємницької діяльності. А це означає, що будь-який громадянин має право займатися будь-якою діяльністю, яка не заборонена законом, а також припиняти свою підприємницьку діяльність. І ніхто не має права його обмежувати в цій свободі.

Підстави для припинення підприємницької діяльності вказано в ст. 51 ГК. Зокрема, підприємець може «закритися» за своєю ініціативою. Жодних обмежень або застережень із приводу неможливості припинити діяльність через те, що в підприємця числиться працівник, який проходить військову службу, не передбачено.

Крім того, заборона на звільнення такого працівника може порушувати інші конституційні права громадян (наприклад, право на свободу пересування). Припустимо, підприємець має намір припинити свою діяльність у зв'язку з переїздом за кордон на ПМП.

З аналізу вищезгаданих норм випливає, що підприємець має право звільнити мобілізованого працівника (призваного або прийнятого на військову службу за контрактом) у разі припинення своєї діяльності. При цьому він не зобов'язаний працевлаштовувати такого співробітника після звільнення.

Як правильно звільнити мобілізованого співробітника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП?

У ч. 2 ст. 40 КЗпП сказано, що звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП допускається лише в тому випадку, коли співробітника неможливо перевести з його згоди на іншу посаду.

Але, звичайно ж, у разі припинення діяльності в підприємця немає можливості перевести працівника-військовослужбовця на іншу посаду. І, як ми вже зазначили, працевлаштовувати його підприємець теж не зобов'язаний.

Проте звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП будь-яких співробітників необхідно проводити з дотриманням гарантій, передбачених у главі III-А (абзац шостий п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9, далі – Постанова № 9). Зокрема, потрібно персонально повідомити працівника про подальше звільнення не пізніше ніж за 2 місяці (ст. 492 КЗпП). А в день звільнення йому слід виплатити не лише зарплату і відпусткові, але й вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).

Як повідомити співробітника-військово­службовця про звільнення?

Найскладнішим етапом може виявитися повідомлення військовослужбовця про грядуще звільнення. Підприємцю потрібно взнати поштову адресу військової частини, де служить співробітник. Логічно, звичайно ж, заздалегідь узяти ці дані у працівника, але законом такого обов'язку для роботодавця не встановлено. Та і в повістці точну адресу не вказують.

На адресу військової частини треба відправити письмове повідомлення про припинення діяльності підприємця з подальшим звільненням співробітника-військовослужбовця (рекомендованим листом на ім'я цього співробітника з повідомленням про вручення).

Як у цьому випадку визначити дату звільнення?

Коли вибиратимете дату майбутнього звільнення, ураховуйте час, який забере підготовка і відправлення листа, та час поштового пробігу (поки лист дійде, поки його вручать працівнику, поки роботодавець отримає від пошти повідомлення про вручення).

Двомісячний строк слід відлічувати з дати отримання мобілізованим співробітником повідомлення про майбутнє звільнення (а не з моменту відправлення йому листа!).

Важливий момент! Припустимо, співробітник отримав повідомлення про подальше звільнення пізніше, ніж передбачалося. І строк між датою повідомлення і запланованою датою звільнення вийшов менше 2 місяців. Тоді підприємець повинен подовжити цей строк на необхідну кількість днів. Наприклад, повідомлення працівник отримав 01.09.17 р., а звільнити його роботодавець планував 25.10.17 р. У такому разі звільнити працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП можна не раніше 01.11.17 р.

Крім того, щоб уникнути проблем і трудових спорів, рекомендуємо підприємцю переконатися в тому, що працівник особисто отримав листа. Тому після отримання від пошти повідомлення рекомендуємо відправити запит до військової частини із проханням підтвердити той факт, що лист дійсно вручений працівнику, і вказати дату вручення. Адже, можливо, співробітник тимчасово не знаходиться у військовій частині (наприклад, він у відпустці). Тоді повідомлення про майбутнє звільнення потрібно відправити рекомендованим листом із повідомленням про вручення на домашню адресу співробітника.

Висновки

Якщо підприємець припиняє свою діяльність, він має право звільнити працівника, який проходить військову службу в особливий період, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП. При цьому необхідно письмово повідомити працівника за 2 місяці до дати звільнення, виплатити йому при звільненні зарплату, відпусткові та вихідну допомогу.

Працевлаштовувати звільненого працівника роботодавець не зобов'язаний. Законодавством не передбачено обов'язкове працевлаштування працівників-військовослужбовців в разі припинення діяльності роботодавця-підприємця (ліквідації юрособи).