Судячи з форумів, на яких платники податків обговорюють різні ситуації щодо оподаткування, що виникають під час укладення договорів відступлення права вимоги та переведення боргу, ці питання є важливими, але не достатньо освітленими. Тож розглянемо їх.

Відступлення права вимоги не є переведенням боргу

Як з’ясувалося, деякі платники плутають ці два поняття. Спільне в них те, що вони обидва регулюються гл. 47 Цивільного кодексу (далі – ЦК) та тісно пов’язані зі ст. 509–511, 524, 525 ЦК.

Так, зобов’язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Із наведеного вбачається, що кредитором може бути не лише той, хто перерахував кошти (зокрема, аванс), але й той, хто поставив ТМЦ/надав послуги, але оплату так і не отримав. Те саме стосується і боржника.

Відступлення права вимоги регулюється ст. 512–519 ЦК.

У спеціальній літературі/роз’ясненнях відступлення права вимоги розглядають виключно в тому розрізі, що воно відбувається на підставі договору (як правило, про взаємозалік). Такий погляд на правовідносини є дещо спрощений та однобокий, тому що відступлення права вимоги може відбуватися в тому числі й на підставі розподільчого балансу.

Порядок заміни кредитора в зобов'язанні виписаний у ст. 516 ЦК і передбачає, що кредитор не потребує згоди боржника, якщо інше не передбачене договором або законом.

При цьому, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні та оплатив борг відомому йому кредитору, виконання боржником свого обов'язку первісному кредитору вважається належним виконанням.

Важливою є ст. 517 ЦК – первісний кредитор повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (платіжні доручення/видаткові накладні/акти виконаних робіт – усе залежить від конкретних обставин справи).

При цьому боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредитору до надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відступлення права вимоги – операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації (пп. 14.1.255 Податкового кодексу, далі – ПК). Тобто ПК містить визначення, подібне до норм ЦК.

Переведення боргу регулюється ст. 520–523 ЦК.

Так, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачене законом.

Як зміна кредитора, так і зміна боржника, вчиняється в такій же формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання (ст. 513, 521 ЦК). Отже, якщо договір, на підставі якого виникло зобов’язання, повинен бути в письмовій формі або посвідчений нотаріально, то й договір зі зміни кредитора/боржника повинен бути в письмовій формі/посвідчений нотаріусом.

Відступлення права вимоги, переведення боргу та ПДВ

Як вбачається з пп. 196.1.5 ПК, не є об'єктом обкладення ПДВ операції з відступлення права вимоги та переведення боргу. Це є логічним, оскільки податкові зобов’язання з ПДВ вже були нараховані за першою подією: оплатою/авансом або постачанням. А якщо оподатковувати ще й операції з відступлення права вимоги/переведення боргу, то тоді ПДВ збільшиться до 40 %.

Для тих, хто постійно стикається з відступленням права вимоги/переведенням боргу, ці операції здаються елементарними. Для тих, хто стикається з ними вперше, а надто в умовах «це-було-потрібне-ще-вчора», – зважте на таке.

Відступлення права вимоги/переведення боргу є тристоронньою операцією з переуступки права вимоги/боргу.

Тобто, якщо є лише дві сторони – це не є операцією з відступлення права вимоги/переведення боргу.

Потрібен – борг! Якщо ви уклали договір на постачання ТМЦ із Фірмою С, сам лише договір не є виникненням боргу.

Зважте – лише коли відбулося постачання ТМЦ/повна сплата авансу та виникла дебіторська/кредиторська (залежить від того, ким ви є у договорі: постачальником чи отримувачем) заборгованість, можна говорити про відступлення права вимоги/переведення боргу. Тож, якщо у вас не відбулося змін у Дт 36, 37 або Кт 63, 68 – говорити про укладання договору з відступлення права вимоги/переведення боргу – зарано (подивіться на ваш план рахунків – може, ви використовуєте інші. У цьому випадку головне визначити, чи у вас була дебіторська/кредиторська заборгованість із контрагентом, який позбавився своїх зобов’язань/права вимоги).

Крім того, якщо ви отримали від покупця (Фірми С) 50 % від авансу за ТМЦ, а решту (за новим договором) має оплатити інший покупець, то такі правовідносини НЕ є відступленням права вимоги/переведення боргу.

Якщо постачальник/виконавець не реєструє ПН, але віддав своє право вимоги іншому СГ, а ви хочете подати додаток 8 до декларації з ПДВ, зважте на таке.

Подавати додаток 8 потрібно на первісного кредитора. Чому? Бо він повинен був зареєструвати ПН за першою подією – постачанням ТМЦ/послуг.

Відступлення права вимоги, переведення боргу та платник єдиного податку

Згідно з п. 291.6 ПК платники єдиного податку (далі – ЄП) першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Це вбачається з того, що об’єктом оподаткування у платників ЄП є отримані гроші.

Тож, вирішуючи питання, чи можна використати такі інструменти, як відступлення права вимоги/переведення боргу, слід з’ясувати: платник уже отримав гроші чи ні.

Якщо виникають правовідносини з відступлення права вимоги, коли покупець/замовник оплатив, але поки що не отримав ТМЦ, то договір із відступлення права вимоги не заважатиме платнику ЄП.

Переведення боргу, що має грошове значення (не відбулося грошової оплати), найімовірніше буде розцінене, як порушення п. 291.6 ПК.

Наприклад, ви поставили ТМЦ, а ваш покупець його не оплачує. Водночас ви змогли домовитися зі своїм постачальником (якому теж винні кошти) про укладення договору про відступлення права вимоги. Як наслідок: ваш боржник стає боржником вашого кредитора, ви не маєте дебіторської/кредиторської заборгованості, але й грошей не отримали. Тож немає єдиного податку, натомість є порушення п. 291.6 ПК.

Тому уважно слідкуйте за таким. Якщо відбулося відступлення права вимоги/переведення боргу, за яких платник єдиного податку отримав гроші готівкою/на р/р – це не є порушенням за п. 291.6 ПК.

Отже, розрізняйте правовідносини з відступлення права вимоги/переведення боргу та їх значення для зміни активів/зобов’язань платників податків.