Призупинення виробництва/простій: як обліковувати витрати

Трапляється, щопротягом місяця, а то йбільше, виробництво простоює. Особливо поширеним це явище є в період карантину.

Як правильно відобразити витрати в цей проміжок часу? Куди відносити постійні загальновиробничі витрати? Чи взагалі можна фіксувати витрати періоду, якщо ні копійки доходу не було? Чи доречно «акумулювати» їх на рахунку 39 як витрати майбутніх періодів і чекати кращих часів для списання, коли буде дохід?

Загальновиробничі витрати в разі тимчасового простою

Загальновиробничими є витрати, пов’язані з процесом виробництва, які не можна прямо віднести до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом. Як то витрати на управління виробництвом, на охорону праці, амортизацію загальновиробничого обладнання, витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень тощо.

Перелік змінних та постійних загальновиробничих витрат та бази їх розподілу підприємство визначає в Наказі про облікову політику.

Добре відомо виробничникам, що змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати потрапляють до виробничої собівартості (рахунок 23).

А ось нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та наднормативні виробничі витрати входять до собівартості реалізації (рахунок 90) (п. 11 НП(С)БО 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. № 318, далі – НП(С)БО 16).

І розподіляються загальновиробничі витрати щомісячно (пояснення до рахунку 91 в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженій наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291). Для цього використовують базу розподілу, яку обрали для себе, прописавши в Наказі про облікову політику.

Детально про розподіл загальновиробничих витрат – у матеріалі «Загальновиробничі витрати: правила розподілу та обліку».

Якщо простій не тривалий, тобто менше місяця, і діяльність ведеться, нехай і не в таких обсягах як завше, загальновиробничі витрати розподіляються за звичними правилами. От лише нормальну потужність можна «переглянути», скоригувавши на реалії.

Дилема тоді, коли простій більше місяця. Оскільки виробництва взагалі немає, то всі постійні загальновиробничі витрати потрапляють до нерозподілених, бо типово база розподілу за фактичною потужністю дорівнює нулю.

Тож за відсутності виробництва в місяці постійні загальновиробничі витрати й не розподіляють. Що ж робити з ними в такій ситуації?

Пригадаймо загальні правила відображення витрат. За п. 7 НП(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

З цього й напрошується висновок:

• якщо виробництва не було (жодної одиниці не вироблено), а реалізація (хоча б одиниці) була – усі постійні нерозподілені загальновиробничі витрати списуються на собівартість реалізації Дт 90 – Кт 91. Це відповідає як правилам обліку загальновиробничих витрат, так і загальним правилам фіксації витрат (щодо ув’язки з доходом від реалізації);
• якщо ні виробництва, ні реалізації не було, то й розподіляти нічого, і всі постійні загальновиробничі витрати списуються на інші операційні витрати: Дт 949 – Кт 91. Оскільки доходу від реалізації (рахунок 70) не було, то, відповідно, рахунок 90 не задіюється. А раз є витрати, які неможливо ув’язати з отриманням доходу, їх фіксують в періоді понесення;
• якщо виробництво було (хоча б пару одиниць), а реалізації не було, то розподілені загальновиробничі витрати потрапляють до виробничої собівартості – Дт 23 – Кт 91, а нерозподілені – до інших операційних витрат Дт 949 – Кт 91. Адже реалізації не було (дохід від реалізації (рахунок 70) не фіксувався і, відповідно, проведення за Дт 90 також не буде). Тож витрати, які неможливо ув’язати з доходом і потрапили до поточних витрат (інших операційних – за Дт 949).

Простій і витрати майбутніх періодів

У разі простою виникає ще одне запитання:

Чи можна через відсутність замовлень обліковувати витрати як витрати майбутніх періодів, через те що немає доходів у поточному періоді?

Відповідь – ні. Витрати в разі простою не можна обліковувати на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів». За визначенням на цьому рахунку узагальнюється інформація щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. Тобто ці сьогоднішні витрати «продукують» економічний ефект у майбутньому і тому-то потрапляють до майбутніх періодів.

До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39, належать витрати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса; оплата торгового патенту; передплата газет, журналів, періодичних та довідкових видань тощо.

Витрати ж під час простою не мають прямого зв’язку з економічними вигодами в майбутньому. Тому й «заморожувати» їх на рахунку 39 недоцільно, та й не можна. Вони не стосуються майбутнього доходу, тож і чекати його отримання чи розподіляти протягом якогось періоду підстав немає.

Виняток: у сезонних виробництвах витрати на обслуговування виробництва під час сезонної «перерви» відображають на рахунку 39 з подальшим віднесенням до відповідних витрат – до собівартості. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджено постановою КМУ від 28.03.97 р. № 278.

Як правило, собівартість продукції і витрати на обслуговування виробництва в сезонних виробництвах визначають, виходячи із затвердженого кошторису цих витрат, обсягу продукції і планових норм витрат на одиницю продукції. Якщо змінюється обсяг, до норм витрат вносять корективи, щоб покрити «планові» витрати. А далі, маючи дані про фактичні витрати, якщо вони перевищують кошторисні, – допоказують витрати у собівартості в періоді, в якому було перевищення.

Висновки

Постійні загальновиробничі витрати в разі простою протягом місяця обліковуються залежно від того, які операції були, зокрема чи була реалізація:

• якщо в місяці їх розподілу не було виробництва, але була реалізація – постійні загальновиробничі витрати потрапляють до собівартості реалізації – Дт 90 – Кт 91;
• якщо було виробництво (хоча б одиниця), але не було реалізації – розподіляються: розподілені постійні загальновиробничі – Дт 23 – Кт 91, а нерозподілені – Дт 949 – Кт 91;
• якщо в місяці не було ні виробництва, ні реалізації – усі постійні загальновиробничі витрати списуються Дт 949 – Кт 91.

Витрати на простій не можна включати до витрат майбутніх періодів (виняток – сезонні перерви й підготовка до виробництва в цей час)