Неустойка в договорі: штраф і пеня

Господарські договори: практичні поради та зразки документів

Застосування неустойки при невиконанні сторонами умов договору – один із найпоширеніших способів забезпечення виконання зобов'язань. Що таке неустойка, як правильно прописати умову про її застосування в договорі, які бувають види неустойки, який строк позовної давності для стягнення неустойки – відповіді на ці та інші запитання ви знайдете в даній консультації.

Загальні положення

Неустойка – це грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору в разі порушення договірного зобов'язання (ст. 549 ЦК). Неустойка – один зі способів забезпечити виконання зобов'язань.

Неустойка буває двох видів:

• штраф – неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного/неналежним чином виконаного грошового зобов'язання;
• пеня – неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Порядок нарахування та утримання неустойки регулюється такими нормативними актами:

• ГК (ст. 230-234);
• ЦК (ст. 549-552);
• Законом № 543.

Розрізняють два різновиди неустойки: договірна та законна.

Це означає, що неустойка в договірних відносинах може нараховуватися:

• за домовленістю сторін (розмір неустойки та порядок її нарахування зазначено в договорі/додатку до договору);
• на підставі відповідної норми закону (розмір неустойки встановлено безпосередньо законодавством). Наприклад, конкретний розмір штрафу та пені передбачено ч. 2 ст. 231 ГК.

Умова про неустойку включається до договору за бажанням сторін. Тобто якщо немає бажання, цю умову можна не включати до договору. Але тоді важливо пам'ятати, що якщо за законом для даних договірних відносин не передбачена пеня, то стягнути її з боржника в кредитора не буде можливості (докладніше про це див. нижче).

Контрагент може бути звільнений від сплати неустойки, якщо доведе, що порушення строків виконання грошового зобов'язання відбулося не з його вини, а, наприклад, унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору). У такому випадку неустойка боржнику не нараховується (ч. 3 ст. 550, ст. 617 ЦК).

Яким може бути розмір неустойки

Як було зазначено вище, розмір неустойки визначається або законом, або договором. Розглянемо обидва варіанти.

Варіант 1. Розмір неустойки встановлено законом.

У передбачених законодавством випадках неустойка з порушника стягується у вже визначених розмірах.

Наприклад, за невиконання зобов'язань за договором, стороною якого є суб'єкт господарювання (далі – СГ) державного сектору економіки, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховуються такі штрафні санкції (ч. 2 ст. 231 ГК):

• за порушення умов про якість (комплектацію) товарів (робіт, послуг) – штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
• за порушення строків виконання зобов'язання – пеня в розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг) за кожний день такого прострочення. При цьому за прострочення понад 30 днів додатково накладається штраф у розмірі 7 % вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, якщо договором щодо неустойки (штрафу, пені) нічого не передбачено, то вона буде стягуватися в розмірі, визначеному ст. 231 ГК.

Варіант 2. Розмір неустойки встановлено договором.

У даному випадку сторони самостійно визначають розмір неустойки. Причому при бажанні вони можуть відкоригувати розмір неустойки, передбачений законом (збільшити/зменшити), якщо це прямо не заборонено законом.

Таким чином, у договорі можна прописати будь-який розмір пені, а от реально стягнути з контрагента ви зможете тільки суму пені в межах подвійної облікової ставки НБУ. Тому контрагенти найчастіше прив'язують пеню в договорі саме до дисконтної ставки НБУ.

Період нарахування пені: розраховуємо правильно

Дата, з якої починається нарахування пені, залежить від того, як у договорі сформульовано строки виконання зобов'язання, адже пеня нараховується за прострочення оплати. Тому починати її нарахування слід із дати, коли грошове зобов'язання вже буде вважатися порушеним (простроченим).

Наприклад, у договорі зазначено, що оплату необхідно здійснити не пізніше 20.11.18 р., значить, якщо оплату здійснено 20.11.18 р., то строки дотримані. А от якщо оплату здійснено після цієї дати, то це вже порушення. Отже, пеня нараховується починаючи з 21.11.18 р.

Тепер розберемося з датою закінчення нарахування пені. Згідно з роз'ясненням, наведеним у Постанові № 14 (п. 1.9), день фактичної сплати заборгованості не включається в період, за який нараховується пеня. Далі в наших розрахунках будемо дотримуватися цієї позиції – за день сплати боргу пеню не нараховуємо. У тому випадку, коли кредитор не дочекався добровільної оплати від боржника й подав позов до суду, за день, у якому був поданий позов, пеню теж треба нарахувати. Адже тут дата звернення до суду припадає на період прострочення виконання зобов'язань боржником.

Співвідношення неустойки та збитків

Порядок співвідношення стягуваних збитків і неустойки розглянуто в ст. 232 ГК і ст. 624 ЦК, але між цими нормами існує протиріччя (правова колізія).

Так, відповідно до ст. 232 ГК збитки від невиконання/неналежного виконання договору відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями, передбаченими договором (якщо інше не встановлено договором або законом). При цьому згідно зі ст. 624 ЦК, якщо за порушення договірного зобов'язання передбачена неустойка, вона підлягає сплаті в повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

На нашу думку, у господарських правовідносинах, коли обидва контрагента – СГ, пріоритет повинні мати норми ГК. Щоб уникнути спірних ситуацій, рекомендуємо відображати умову про співвідношення стягуваних збитків і неустойки безпосередньо в договорі.

За бажанням сторін у договорі може бути зазначений такий порядок відшкодування збитків і стягнення неустойки:

• із винної сторони стягуються тільки штрафні санкції, і тоді збитки взагалі не підлягають відшкодуванню;
• збитки відшкодовуються в повній сумі понад суму стягнених штрафів;
• збитки відшкодовуються виключно в частині, що не покривається неустойкою;
• на вибір кредитора з боржника можуть бути стягнені або збитки, або штраф.

Строки нарахування пені

Для стягнення неустойки діючим законодавством передбачені строки позовної давності та строки застосування неустойки. Розглянемо їх докладніше.

Строки позовної давності

Для стягнення неустойки застосовується скорочений строк позовної давності – 1 рік (ч. 2 ст. 258 ЦК).

Таким чином, у кредитора є рік для звернення до суду з вимогою про стягнення з боржника нарахованої пені, який обчислюється з моменту виникнення права на нарахування такої неустойки.

Строки застосування неустойки

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання договірного зобов'язання припиняється через 6 місяців із дня, коли боржник повинен був виконати зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 6 ст. 232 ГК).

Тобто за законом неустойка може бути нарахована тільки за 6 місяців, навіть якщо боржник і затримує виконання зобов'язань на 12 місяців і довше. Однак договором може бути встановлено інше.

Тому рекомендуємо в договорі фіксувати більш тривалий строк для нарахування штрафних санкцій. Примірне формулювання такої умови може бути таким (див. зразок 1).

Розглянемо дію зазначених строків на прикладі стягнення неустойки.

ПРИКЛАД 1

За договором про надання послуг замовник зобов'язаний сплатити виконавцю за надані послуги 15 000 грн. не пізніше 05.06.17 р. Станом на 24.05.18 р. він так і не розрахувався. За прострочення оплати договором передбачена неустойка у вигляді штрафу в розмірі 5 % суми несвоєчасно внесеної плати, а також пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розрахована від суми заборгованості. Виконавець подав позов до суду 08.06.18 р.

Строк застосування пені. Виконавець має право стягнути із замовника пеню за 6 місяців, тобто за період із 06.06.17 р. по 06.12.17 р.

Строк позовної давності. Виконавцю слід урахувати, що стосовно основного боргу (15 000 грн.) діє загальний строк позовної давності – 3 роки і він закінчується 06.06.20 р. А відносно стягнення неустойки діє скорочений строк позовної давності – 1 рік.

У даній ситуації виконавець має право стягнути пеню в межах річного строку позовної давності, тобто за період із 08.06.17 р. по 08.06.18 р. (за період із 06.06.17 р. по 07.06.17 р. він пропустив строк позовної давності).

Тобто строк стягнення пені: із 08.06.17 р. по 06.12.17 р.

Для стягнення штрафу буде діяти строк позовної давності 1 рік, який закінчиться 06.06.18 р., таким чином, 08.06.18 р. у виконавця вже немає права звертатися до суду з вимогою про стягнення штрафу.

Покажемо, як розрахувати пеню.

Дисконтні ставки НБУ за зазначений період такі:

• із 08.06.17 р. по 26.10.17 р. – 12,5 %;
• із 27.10.17 р. по 06.12.17 р. – 14,5 %.

1. Визначимо суму пені за періодами:

• із 08.06.17 р. по 26.10.17 р.:

15 000 грн. х 2 х 12,5 % : 365 к. д. х 
х 141 к. д. = 1 448,63 грн.;

• із 27.10.17 р. по 06.12.17 р.:

15 000 грн. х 2 х 14,5 % : 365 к. д. х 
х 41 к. д. = 488,63 грн.

2. Розрахуємо загальну суму пені:

1 448,63 грн. + 488,63 грн. = 1 937,26 грн.

Як сформулювати положення про неустойку в договорі

За загальним правилом, установленим у ст. 547 ЦК, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання повинен бути вчинений у письмовій формі. Значить, умова про неустойку повинна бути зафіксована сторонами письмово одним із двох способів:

• або безпосередньо в договорі (приклад формулювання наведено в зразку 2);
• або в додатковій угоді до договору.

Приклади розрахунку пені

Розмір пені передбачено договором

ПРИКЛАД 2

Два підприємства уклали договір про надання рекламних послуг, за яким виконавець зобов'язується надати комплекс рекламних послуг (згідно з додатком 1 до договору), а замовник – прийняти такі послуги та оплатити їх у встановлений договором строк. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань договором передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Строк оплати послуг – не пізніше 25.01.18 р. Замовник оплатив послуги 13.06.18 р. Вартість послуг становить 10 000 грн.

Розрахуємо суму пені.

Період нарахування пені – з 26.01.18 р. по 12.06.18 р. (138 календарних днів, далі – к. д.).

Облікова ставка НБУ (дані про її розмір можна знайти на сайті НБУ):

• за період із 26.01.18 р. по 01.03.18 р. – 16 % річних (35 к. д.);
• за період із 02.03.18 р. по 12.06.18 р. – 17 % річних (103 к. д.).

1. Розрахуємо пеню за періодами облікової ставки НБУ:

10 000 грн. х 2 х 16 % : 365 х 35 к. д. = 
= 306,85 грн.;

10 000 грн. х 2 х 17 % : 365 х 103 к. д. = 
= 959,45 грн.

2. Визначимо загальну суму пені:

306,85 грн. + 959,45 грн. = 1 266,30 грн.

У договорі відсутня умова про застосування пені

На практиці ця ситуація зустрічається досить часто. Як бути? Тут є два варіанти.

Варіант 1. Договором пеня не передбачена, але за даними договірними правовідносинами пеня встановлена законом.

У цьому випадку пеню можна стягнути навіть без зазначення на це в договорі, наприклад, на підставі згаданої вище ч. 2 ст. 231 ГК – пеня за договором за участю СГ державного сектору економіки.

Пеня стягується в розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг) за кожний день такого прострочення. При цьому за прострочення більше 30 днів додатково застосовується штраф у розмірі 7 % вартості товарів. Розглянемо порядок розрахунків такої пені на прикладі.

ПРИКЛАД 3

Між СГ державного сектору економіки (сторона 1) і фізособою-підприємцем (сторона 2) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого сторона 2 продає стороні 1 продукцію на суму 20 000 грн. При цьому сторона 1 зобов'язується оплатити отриману продукцію не пізніше 14.03.18 р.

Сторона 2 виконала свої зобов'язання в строк, а сторона 1 перерахувала оплату тільки 31.03.18 р. У договорі немає умови про розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань. Значить, пеня буде стягуватися в розмірі 0,1 % вартості продукції, а нараховуватися за період із 15.03.18 р. по 30.03.18 р. включно (16 к. д.).

Розрахуємо суму пені:

20 000 грн. х 0,1 % х 16 к. д. = 320 грн.

Варіант 2. Пеня не передбачена ні договором, ні законом.

У такому випадку пеню стягнути не вийде. Однак сторона, права якої були порушені, має право стягнути з порушника суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції (так звані інфляційні), а також 3 % річних від простроченої до оплати суми. Така можливість передбачена ст. 625 ЦК. Покажемо на прикладі, як розрахувати ці суми.

ПРИКЛАД 4

За договором про надання послуг замовнику були надані послуги на суму 15 000 грн. Замовник був зобов'язаний оплатити послуги не пізніше 01.02.18 р., але зробив це тільки 14.06.18 р.

Розрахуємо суми інфляційних і 3 % річних.

Період нарахування з 02.02.18 р. по 13.06.18 р. – 132 к. д.

Індекси інфляції за період 2018 року, що цікавить нас, такі:

• лютий – 100,9 %;
• березень – 101,1 %;
• квітень – 100,8 %;
• травень – 100 %.

1. Визначимо суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції:

15 000 грн. х 100,9 % х 101,1 % х 
х 100,8 % х 100 % = 15 423,90 грн.

2. Обчислимо суму інфляційних затрат:

15 423,90 грн. – 15 000,00 грн. = 423,90 грн.

3. Розрахуємо суму 3 % річних:

15 000 грн. х 3 % : 365 к. д. х 132 к. д. = 
= 162,74 грн.

Висновки

Неустойка (штраф, пеня) може нараховуватися за домовленістю сторін, а також на підставі норм закону. Для стягнення неустойки законодавством передбачені строки позовної давності та строки застосування неустойки (пені). Якщо пеня не передбачена ні законом, ні договором, з порушника можна стягнути борг з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми.