Як обіковуються корисні копалини, добуті у процесі розвідки родовища?

Здійснюється розвідка родовища, не введеного в експлуатацію. При цьому відкритим способом у цілях видобутку корисних копалин (вугілля) ведуться роботи. На одній ліцензійній ділянці (отримано дозвіл на користування надрами в межах цієї земельної ділянки) є дві траншеї, на яких виконуються гірничо-підготовчі роботи (далі – ГПР):

• на першій траншеї видобутку вугілля не буде у зв'язку з її економічною недоцільністю, але здійснено роботи із проходки траншеї;
• на другій траншеї виконуються розкривні роботи і добувається вугілля (геологічні проби), яке підприємство реалізує.

Як обліковувати витрати за першою траншею? Як правильно відобразити добуте на другій траншеї вугілля?

Витрати за першою траншеєю відносяться на витрати поточного періоду (підстава – п. 3 розд. lll П(С)БО 33, де сказано про випадок, коли підприємство не проводитиме подальшу розвідку в межах відведеної ділянки).

За другою траншеєю. Якщо в результаті розвідки родовища встановлено, що видобуток корисних копалин технічно можливий та економічно доцільний, то витрати на розвідку капіталізуються, як того вимагає п. 5 розд. ІІІ П(С)БО 33.

Водночас у ході технологічного циклу розвідки підприємство видобуває геологічні проби, які реалізує. Для таких геологічних проб застосуємо термін «попутна продукція» (або «попутний видобуток»), оскільки видобуток вугілля (геологічних проб) відбувається одночасно з розвідкою родовища.

У п. 11 П(С)БО 16 «Витрати» встановлено, що на справедливу вартість попутної продукції, яка реалізується, зменшується виробнича собівартість основної продукції.

Цю норму логічно застосувати і в нашому випадку: на вартість попутної продукції зменшити суму витрат, що капіталізуються.

Справедливу вартість попутної продукції можна визначити методами, наведеними в п. 431 Методичних рекомендацій щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики від 09.07.07 р. № 373. Так, попутна продукція, яка реалізується, може бути оцінена:

• за відпускними цінами (справедливою вар­тістю);
• плановою собівартістю аналогічного продукту;
• ціною можливого використання (тільки для внутрішнього використання);нормативною собівартістю.

Який варіант оцінки застосувати, підприємство вирішує самостійно і фіксує свій вибір у наказі про облікову політику.

Для наочності розглянемо вирішення питання на прикладі.

Приклад

Сума витрат: за проходкою першої траншеї – 900 000 грн., за проходкою другої траншеї – 1 230 000 грн. У ході виконання робіт на другій траншеї видобуто геологічні проби вугілля в кількості 50 т. Обліковою політикою підприємства передбачена оцінка попутної продукції за відпускними цінами. Відпускна ціна 1 т вугілля – 250 грн.

Облік операцій із розвідки родовища

(грн.)