Валютні операції – 2019: точкові поліпшення на тлі звичних обмежень

Продовжимо аналіз нововведень у сфері валютного регулювання, розпочатий раніше (див. «Валютне регулювання – 2019: старі правила на новий лад»).

Закон від 21.06.18 р. № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) містить загальні норми і принципи валютного регулювання. А нові підзаконні акти, затверджені постановами Правління НБУ, від 02.01.19 р. покликані конкретизувати окремі аспекти такого регулювання.

У сьогоднішньому огляді ми приділимо основну увагу найоб'ємнішому з восьми нових документів – Положенню про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженому постановою Правління НБУ від 02.01.19 р. № 5 (далі – Постанова № 5, Положення № 5).

Також ми розглянемо новації у сфері банківського контролю над кредитами (позиками) від нерезидентів (Положення про порядок надання банками Національному банку України інформації щодо договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами, позиками, затвердженими постановою Правління НБУ від 02.01.19 р. № 6, далі – Положення № 6).

НБУ відносить Положення № 5 до антикризових і тимчасових. Проте не варто розраховувати на його швидке скасування. Навпаки, потрібно уважно вивчити нововведення, адже «жити» за ними доведеться довго.

Положення № 5, як і ініші сім документів, затверджених Нацбанком 02.01.19 р., починає діяти з 7 лютого 2019 року.

Навіщо було прийнято Положення № 5?

Як сказано у презентації моделі нового валютного регулювання, розміщеній на сайті НБУ («Головна» > «Прес-центр» > «Новини» > «Архів» > «2018 рік» – «прес-реліз за 17.09.18 р.»), Положення № 5 покликане консолідувати норми 17 нині чинних нормативних документів, серед яких:

• постанова Правління НБУ від 13.12.16 р. № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному і валютному ринках України» (далі – Постанова № 410);
• Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.03 р. № 492;
• Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в інвалюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затверджене постановою Правління НБУ від 17.06.04 р. № 270 (далі – Положення № 270);
• Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затверджене постановою Правління НБУ від 10.08.05 р. № 280 (далі – Положення № 280);
• Правила використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджені постановою Правління НБУ від 30.05.07 р. № 200 (далі – Правила № 200);
• Правила торгівлі іноземною валютою, затверджені постановою Правління НБУ від 10.08.05 р. № 281 (далі – Правила № 281);
• Правила здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними неторговельними операціями та їх виплати в Україні, затверджені постановою Правління НБУ від 29.12.07 р. № 496 (далі – Правила № 496).

Яка мета такої консолідації?

Мета консолідації – спростити нормативну базу шляхом зменшення кількості нормативних документів. НБУ прагнув зробити документи зрозумілішими, виходячи з логіки Закону № 2473.

Крім того, НБУ планує створити на своєму офіційному сайті окрему сторінку, присвячену валютному регулюванню з перекладом нормативних документів англійською мовою і з посиланнями на інші нормативні документи, тобто зробити їх доступними. Подивимося, як цей намір регулятора буде реалізований на практиці.

Які саме захисні заходи запроваджуються Положенням № 5?

Загальний перелік таких заходів і критерії їх запровадження встановлені в Положенні, затвердженому постановою Правління НБУ від 02.01.19 р. № 4 (зміст цього документа ми проаналізували раніше – див. «Валютне регулювання – 2019: старі правила на новий лад»).

Завважимо, що Положення № 5 визначає порядок здійснення окремих валютних операцій і не поширюється на сферу обігу електронних грошей.

Давайте коротко пройдемося по тих цікавих моментах і нововведеннях Положення № 5, які стосуються більшості суб'єктів господарювання. Нижче в підзаголовках у дужках зазначено розділи Положення № 5, а за текстом також у дужках наводяться посилання на пункти цього Положення.

Загальні положення (розд. I)

З'явилося нове поняття – незначний розмір валютної операції (п. 7). Згідно з визначенням незначним є розмір операції, який у гривневому еквіваленті за курсом НБУ менший від розміру, установленого для фінансових операцій, що підпадають під обов'язковий фінансовий моніторинг згідно із законодавством у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму і розповсюдженню зброї масового знищення.

У загальному випадку до операції незначного розміру належить фінансова операція, сума якої менша 150 000 грн. (ч. 1 ст. 15 Закону від 14.10.14 р. № 1702-VII, далі – Закон № 1702). Нагадаємо, що аналогічне визначення наведено в пп. 2 п. 1 розд. I Положення про здійснення операцій з валютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.19 р. № 2 (далі – Положення № 2).

Установлено, що резиденти і нерезиденти купують інвалюту, банківські метали за наявності підстав, зобов'язань для такої купівалі, які слід підтвердити документами. Ця вимога не стосується незначних операцій (п. 4), що, безперечно, є позитивним нововведенням (зараз подавати до банку документи-підстави потрібно незалежно від суми операції – п. 1, 2 гл. 1 розд. II Правил № 281). Проте банк буде вимагати документи-підстави, якщо запідозрить, що клієнт удавався до дроблення операції з метою вписатися в «бездокументний» ліміт (п. 6).

Цікаво, що НБУ і до нововведень-2019 перевіряв операції, що мають ознаки дроблення, у раках фінансового моніторингу.

Передбачено, що розрахунки за ЗЕД-операціями повинні проводитися виключно через банківські рахунки (п. 16). Купівля інвалюти при розрахунках за поточними торговельними операціями (тобто з експорту, імпорту – див. визначення в п. 4 розд. I Положення № 2) повинна проводитися через один банк за одним ЗЕД-контрактом (п. 8). Таке ж правило діє і зараз (п. 3 гл. 2. розд. II Правил № 281). Як і зараз, ЗЕД-договір можна перевести на обслуговування до іншого банку на підставі письмового звернення до банку. При цьому новий і старий банки обмінюються інформацією за незавершеними операціями в рамках контракту, що переводиться.

Розрахунки за ЗЕД-контрактами в готівковій формі заборонені (п. 16). Але Положенням № 2 (див. «Валютне регулювання – 2019: старі правила на новий лад») передбачено винятки із цього правила. Наприклад, працівник може розрахуватися готівковою інвалютою в закордонному відрядженні для оплати експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням власного (орендованого, зафрахтованого) транспорту, який використовується для виконання зобов'язань за експортним контрактом. Причому треба подбати про наявність підтвердних документів для пред'явлення в банк. Невикористана ввезена назад в Україну готівкова інвалюта має бути повернена в касу резидента протягом 3 днів і зарахована на поточний рахунок резидента протягом 5 днів із моменту оприбуткування в касі (п. 16). Ця норма відповідає чинним правилам, установленим п. 8.4, 8.5 Правил № 200.

Як і раніше, на території України з платіжної картки через банкомат не можна зняти інвалюту, можна тільки гривні (п. 17).

Фізособа має право вивозити/пересилати за кордон без документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків, або квитанцій про валютообмін, еквівалент 10 000 євро. Якщо сума більша від установленого ліміту, то треба мати відповідні документи на суму перевищення (п. 18).

Граничні строки для розрахунків за експорт/імпорт товарів (розд. II)

Термін «товар» уживається у значенні, наведеному у ст. 1 Закону від 16.04.91 р. № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність». А саме: під товаром мається на увазі будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

У питанні граничних строків намітився явний прорив: тепер дозволено без застосування фінансових санкцій розраховуватися за експорт/імпорт протягом 365 днів (зараз – протягом 180 днів згідно зі ст. 1 Закону від 23.09.94 р. № 185/94-ВР, який припиняє свою дію 07.02.19 р. на підставі ч. 2 ст. 16 Закону № 2473).

На практиці це означатиме таке. Припустимо, резидент зробив передоплату за імпортом на суму 10 000 дол. США, потім було постачання товару на суму 4 650 дол. США (курс НБУ умовно – 28 грн. за 1 дол. США). Незакрита дебіторська заборгованість нерезидента становила на дату постачання 5 350 дол. США (149 800 грн). Така заборгованість повинна бути знята з валютного контролю.

А що буде, якщо, наприклад курс долара зросте надалі до 28,50 грн. за 1 дол. США й еквівалент незакритої заборгованості становитиме 152 475 грн. (вище від установленого ліміту)? Мабуть, це не має вплинути на відновлення валютного контролю за цією операцією з боку банку.

Якщо ж банк виявить ознаки дроблення операцій за експортом або дроблення валютних операцій, то про відсутність валютного контролю (навіть при незначній сумі операції) можна забути.

Забігаючи наперед (визначення наведені в пп. 5 п. 3 розд. I Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями експорту, імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.19 р. № 7 (далі – Інструкція № 7), пояснимо, що має на увазі НБУ під такими операціями.

Дроблення операції з експорту товару – це штучне ділення експортного постачання товару при одночасній наявності таких ознак:

• експорт здійснюється одним резидентом;
• операції пов'язані між собою одним контрагентом-нерезидентом і договором (контрактом, угодою, іншим документом, який застосовується в міжнародній практиці та може вважатися договором);
• сума кожної операції з експорту товару менша від незначного розміру;
• сума операцій з експорту товару за календарний місяць перевищує 10-кратний розмір операції на незначну суму.

Більш широке поняття – дроблення валютної операції. Визначення наведено в пп. 2 п. 2 Положення про порядок здійснення уповноваженими банками аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.19 р. № 8 (далі – Положення № 8).

Дроблення валютної операції – це штучне ділення загальної суми валютної операції, що підлягає аналізу і перевірці [у рамках валютного нагляду згідно з Положенням № 8. – Ред.] при одночасній наявності таких ознак:

• валютні операції здійснюються однією особою;
• валютні операції пов'язані між собою одними контрагентами, підставами (договором, контрактом, угодою, іншим документом, що застосовується в міжнародній практиці та може вважатися договором), призначенням валютної операції;
• кожна валютна операція здійснюється на суму, меншу від розміру (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату здійснення операції), установленого для фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;
• валютні операції здійснюються не менше ніж три рази на календарний тиждень та/або десять разів на календарний місяць;
• загальна сума валютних операцій за календарний тиждень перевищує двократний розмір та/або за календарний місяць – 8-кратний розмір (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату здійснення операції), установлений для фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;
• є інші ознаки дроблення валютних операцій, установлені на власний розсуд уповноваженої установи.

Виходячи із цього формулювання і відверто суб'єктивного останнього критерію, банк може запідозрити в дробленні практично будь-яку валютну операцію. Звідси можна зробити висновок, що «пропетляти» недосвідченому клієнтові не вдасться. А досвідчений – завжди знайде можливість. Що ж, подивимося, як це запрацює на практиці.

Обов'язковий продаж інвалюти (розд. III Положення № 5)

У цій сфері практично нічого не помінялося.

Обов'язковому продажу підлягає 50 % інвалютних сум, що надійшли на адресу юросіб-резидентів і підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв) і на рахунки, відкриті для ведення спільної діяльності (п. 24, 25). Зараз аналогічні вимоги встановлено п. 2 постанови Правління НБУ від 13.12.18 р. № 138 (далі – Постанова № 138), яка діє до 07.02.19 р.).

Винятки із загального правила перекочували з Постанови № 138 до Положення № 5 практично в незмінному вигляді. Тобто перелік надходжень, які не підпадають під обов'язковий продаж, не змінився: порівняйте п. 26 Положення № 5 та п. 2 Постанови № 138. Отже, у цьому питанні ніякої лібералізації не відбулося (що було цілком очікувано).

Як і раніше, банки продають 50 % інвалюти, що надійшла суб'єктам господарювання, без доручення клієнта і лише наступного дня після зарахування інвалюти на розподільчий рахунок (п. 29).

Купівля, обмін, продаж, переказ і використання валютних цінностей (розд. IV Положення № 5)

Банкам забороняється купувати інвалюту за дорученням клієнта за рахунок отриманого ним гривневого кредиту, зокрема, за винятком випадку, коли клієнт купує інвалюту для погашення зобов'язань за договором споживчого кредитування в інвалюті (п. 38). Аналогічна норма діє і зараз – це пп. 26 п. 6 Постанови № 410.

Уповноваженим установам (банкам, небанківським фінансовим установам та операторам поштового зв'язку) заборонено продавати готівкову інвалюту або банківські метали з фізичним постачанням одній фізособі в один операційний (робочий) день в одній установі на суму, що перевищує незначний розмір (еквівалент 150 000 грн. за курсом НБУ на дату операції). А на сьогодні ліміт становить еквівалент 15 000 грн. (пп. 3 п. 6 Постанови № 410, п. 2.5 Правил № 496).

За заявками клієнтів на купівлю інвалюти банки резервують перераховану суму в гривнях: купують інвалюту наступного дня після дати зарахування суми в гривнях на розподільчий рахунок (п. 40). Подібне правило працює і зараз (пп. 11 п. 6 Постанови № 410). Це обмеження не поширюється на купівлю інвалюти фізособами в незначному розмірі, чого раніше не було. Тобто в цьому випадку інвалюта купується день у день (п. 41).

Куплену інвалюту клієнт-резидент зобов'язаний використати протягом 10 робочих днів після дня купівлі. Якщо строк порушено, банк зобов'язаний протягом 5 днів продати куплену інвалюту (п. 44, 47). Аналогічні вимоги встановлено зараз у п. 3, 6 розд. III Правил № 281). Ці правила поширюються тільки на інвалюту 1-ї групи Класифікатора № 34.

Комісія банку (у гривнях) за дорученням клієнта може бути утримана із суми, отриманої від продажу інвалюти.

Як бачите, змін небагато, практично все залишилося незмінним у цій сфері валютного регулювання.

Є й позитивні моменти. Так, суб'єкти господарювання можуть купувати або продавати інвалюту на умовах «форвард» для хеджування ризику зміни курсу за операціями експорту/імпорту товарів, а також за кредитами і позиками від нерезидентів (п. 33).

Крім того, для виконання зобов'язань за кредитами, позиками від нерезидентів резидент може купувати і накопичувати інвалюту на рахунку до чергових дат виплати без обмежень, установлених п. 44.

Валютні операції, пов'язані з інвестиціями (розд. VI)

У цьому розділі детально прописано порядок та умови надходження і повернення іноземних інвестицій, які в цілому аналогічні тим, що діють зараз (Положення № 280).

Зміни такі. На сьогодні іноземні інвестиції в Україну можливі тільки в гривнях та інвалюті 1-ї групи Класифікатора (п. 1.3 Положення № 280). А в Положенні № 5 (розд. VI) такого обмеження немає.

Завважимо, що в Положенні № 5 закріплено підхід до способу перерахунку дивідендів в інвалюту при їх виплаті нерезиденту, який раніше був викладений НБУ в листі від 26.11.18 р. № 40-0006/63031 (див. лист і коментар до нього в «Перерахування дивідендів в інвалюту здійснюється за курсом на день їх виплати іноземному інвестору»). Забороняється для купівлі інвалюти з метою виплати дивідендів використовувати суму в гривнях, яка перевищує суму дивідендів у гривнях, визначену у відповідному рішенні емітента. Перерахунок відповідних зобов'язань із гривні в інвалюту у разі перерахування власної (некупленої) іноземної валюти для виплати дивідендів за офіційним курсом НБУ на дату здійснення операції (пп. 2 п. 71).

Звертає на себе увагу така норма. Повернення іноземних інвестицій, а також доходів, прибутків, інших коштів, отриманих іноземними інвесторами від інвестиційної діяльності в Україні, здійснюється з дотриманням певних лімітів (п. 74), а не конкретно встановлених для цього типу виплат обмежень.

Ліміти (розд. IX)

Як відомо, індивідуальні, генеральні та інші ліцензії на здійснення валютних операцій, видані НБУ до 7 лютого 2019 року (дата набуття чинності Закону № 2743), втрачають чинність із цієї дати. Виняток: генеральні ліцензії, видані НБУ небанківським фінустановам, операторам поштового зв'язку (п. 7 ст. 16 Закону № 2473).

Проте замість ліцензій у перехідному періоді до повної валютної лібералізації НБУ може встановлювати електронні ліміти (е-ліміти) на проведення валютних операцій (ч. 1 ст. 16 Закону № 2473), таких як інвестиції за кордон, перерахування за кордон на валютний рахунок, перерахування членських внесків, бонусів, допомоги, придбання частки в капіталі, видача резидентами кредитів і позик нерезидентам тощо.

Які ліміти передбачені для найбільш поширених валютних операцій фізосіб і суб'єктів господарювання?

Фізособам дозволяється переказувати гроші з України на рахунки нерезидентів-юросіб для особистих потреб (не в рамках підприємницької діяльності): за договорами страхування життя, для інвестування за кордон, для розміщення на власному закордонному рахунку протягом календарного року на загальну суму не більше 50 тис. євро (або в іншій інвалюті/гривнях за курсу НБУ на дату операції) (п. 88).

Юрособам і підприємцям у рамках госпдіяльності дозволено переказувати гроші з України на поточні рахунки нерезидентів-юросіб, відкриті в Україні (крім інвестиційних рахунків), протягом календарного року на загальну суму не вище 2 млн євро (або в іншій інвалюті/гривнях за курсом НБУ на дату операції) (п. 89).

Це обмеження не поширюється на деякі операції в інвалюті, зокрема:

• на поточні валютні операції (визначення див. у п. 4 Положення № 2), крім операцій за договорами дарування, виплати премій, бонусів, призів, матеріальної допомоги);
• виконання зобов'язань за фінансовими аграрними розписками, лізингом, факторингом, страхуванням, перестрахуванням, договорами оренди, найму;
• виконання зобов'язань за кредитами, позиками, поворотною фіндопомогою;
• повернення іноземному інвесторові прибутків, доходів, включаючи дивіденди, та інших коштів від інвестиційної діяльності в Україні.

У цілому немає кардинальних змін в умовах і порядку перерахування іноземним інвесторам грошей від продажу цінних паперів, корпоративних прав, коштів, отриманих унаслідок зменшення статутного капіталу та інших виплат (п. 91). Проте тепер протягом календарного місяця можна виплачувати суму до 5 млн євро (або в іншій інвалюті/гривнях за курсом НБУ на дату операції). Зараз – до 5 млн дол. США (пп. 17 п. 6 Постанови № 410).

Те саме можна сказати стосовно порядку й умов виплати дивідендів іноземному інвесторові. Умови – ті самі, що й зараз, але сума, дозволена до виплати протягом місяця, номінована в євро. Було – 7 млн дол. США (пп. 19 п. 6 Постанови № 410) – стало 7 млн євро (або в іншій інвалюті/гривнях за курсом НБУ на дату операції) (п. 93).

Дотримання лімітів контролюватиметься в автоматичному режимі – через спеціальну систему АІС «Е-ліміти».

Розрахунки за кредитами, позиками, поворотною фіндопомогою, аграрними розписками (розд. VII)

На сьогодні в загальному випадку діє заборона на дострокове погашення кредитів (фіндопомоги) в інвалюті (пп. 1 п. 6 Постанови № 410). Проте в Положенні № 5 подібних норм немає. І хоча Постанова № 410 автоматично не припиняє свою дію з 07.02.19 р., НБУ на сайті у прес-релізі від 04.01.19 р. анонсував скасування обмеження на дострокове погашення зовнішніх зобов'язань.

Також, як ми знаємо, анонсоване скасування реєстрації кредитних договорів в НБУ до фактичного отримання кредиту, передбачене Положенням № 270. Проте облік кредитних договорів буде модернізований: його збираються вести в системі АІС «Кредитні договори з нерезидентами». Кожному договору відповідатиме обліковий запис у системі. Тобто строки повернення кредиту, суми платежів та інша інформація будуть зафіксовані в цій системі. Купувати інвалюту для виконання своїх зобов'язань за кредитами (позиками) перед нерезидентами можна буде тільки за наявності в системі АІС «Кредитні договори з нерезидентами» відповідного облікового запису.

А як такий запис буде сформований?

Відповідь на це запитання можна знайти в Положенні № 6. Із 07.02.19 р. реєстраційні свідоцтва, видані НБУ позичальникам, припиняють свою дію, а банки передають інформацію за відкритими кредитними договорами до автоматизованої інформаційної системи НБУ – АІС «Кредитні договори з нерезидентами». Що стосується нових договорів кредиту (позики), то резидент повідомляє обслуговуючий банк про свій намір використовувати свій рахунок для виплат за кредитом і подає до банку документи, зокрема кредитний договір. А банк, у свою чергу, протягом 5 днів подає повідомлення про такий договір до НБУ (п. 5, 6 Положення № 6). Перелік відомостей, які передаються банком НБУ стосовно кредитних договорів клієнтів, наведено в додатку до Положення № 6.

Резиденти – боржники за фінансовими аграрними розписками купують інвалюту і перераховують її для погашення зобов'язань перед нерезидентом на підставі: нотаріально посвідченої копії аграрної розписки, складеної відповідно до вимог чинного законодавства; витягу з Реєстру аграрних розписок стосовно цієї розписки; договору, за яким розписка була видана, а також інших підтвердних документів, пов’язаних з виконанням цього договору (п. 78).

Валютні операції за поточними рахунками в банках (розд. Х)

У цьому розділі, зокрема, визначено види поточних рахунків клієнтів банків – резидентів і нерезидентів (п. 107). Також прописано, які операції можна проводити:

• за поточними рахунками в інвалюті суб'єктів господарювання (п. 109);
• поточними рахунками відокремлених підрозділів юросіб-резидентів (п. 110);
• поточними рахунками фізосіб-нерезидентів: у гривнях (п. 117), в інвалюті (п. 119), а також фізосіб-резидентів в інвалюті (п. 118), представництв нерезидентів (п. 120–126), юросіб-нерезидентів: в інвалюті (п. 127), у гривнях (п. 128, 129);
• інвестиційними рахунками іноземного інвестора: у гривнях (п. 132), в інвалюті (п. 134). Зазначено також, що такі рахунки не можуть використовуватися для надання резидентам кредитів, позик, поворотної фіндопомоги та отримання на них коштів у зв'язку з виконанням резидентами своїх зобов'язань перед нерезидентами (п. 135).

Поточні інвалютні рахунки підприємців працюють у режимі, установленому для рахунків юросіб-резидентів, причому перерахування інвалюти з підприємницького рахунка на особистий рахунок фізособи заборонено (п. 113). Аналогічні правила застосовуються для режиму роботи поточних рахунків самозайнятих осіб (п. 114).

Звертаємо увагу, що, як і раніше, діє Інструкція № 492, у якій також прописано режими роботи рахунків юросіб і фізосіб у гривнях та інвалюті. Таким чином, на практиці в разі виникнення запитань бажано ретельно порівняти відповідні розділи (пункти) двох нормативних документів, пам'ятаючи про те, що Інструкція № 492 діє в частині, що не суперечить Положенню № 5. От вам і спрощення нормативної бази!

***

На закінчення завважимо ще раз, що більшість валютних операцій здійснюватимуться згідно з усталеною практикою, практично без змін. Хоча внесені точкові зміни виведуть з-під валютного контролю дрібні валютні операції, що, безумовно, полегшить життя громадянам і суб'єктам господарювання. Проте подібні ліберальні норми іноді обставлені такими умовами, що їх реальне застосування на практиці може бути важким. А одночасна робота як старих, так і нових нормативно-правових актів у сфері валютного регулювання тільки додасть бухгалтерам плутанини і головного болю.

Сподіваємося, що із цього огляду ви дізналися про ключові зміни і нововведення, пов'язані з валютними операціями, що допоможе вам швидше зорієнтуватися в робочих ситуаціях, які виникають на практиці.