Практикум з обліку комісійних послуг: комісія на продаж

Нормативна база:

• Цивільний кодекс (далі – ЦК);
• Податковий кодекс (далі – ПК);
• Правила Комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Мінекономзв’язку від 13.03.95 р. № 37 (далі – Правила № 37);
• П(С)БО 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. № 318.

ТЕОРЕТИЧНИЙ МІНІМУМ

Договори комісії – найбільш розповсюджений вид посередницьких договорів. Їх часто використовують у роздрібній та оптовій торгівлі, сфері послуг, у зовнішньоекономічній діяльності, а також для оптимізації оподаткування.

Основні вимоги до укладення договору комісії ви знайдете в гл. 69 ЦК (ст. 1011–1028). Якщо на комісію беруться товари від фізосіб і при торгівлі комісійними товарами в роздрібній мережі, необхідно дотримувати також Правила № 37.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) за дорученням другої сторони (комітента) зобов'язується за плату зробити одну або декілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК). Тобто в комісійних відносинах беруть участь як мінімум три сторони: комітент, комісіонер і третя особа, з якою комісіонер укладає угоду від свого імені. При цьому третя особа не є стороною договору комісії.