Інвестиційна нерухомість (далі – ІН) – це особливий тип необоротних активів підприємства. ІН не належить до основних засобів (далі – ОЗ), і дія П(С)БО 7 «Основні засоби» на неї не поширюється (див. пп. 3.4 цього стандарту). Особливості обліку ІН визначаються спеціальним П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість». Причому цей стандарт повинні застосовувати всі підприємства без винятку, у тому числі малі та мікропідприємства. Розглянемо, у яких випадках нерухомість вважається інвестиційною і як її потрібно обліковувати.
ІН – це власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі та споруди, розташовані на землі, які утримуються з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва і постачання товарів, надання послуг, адміністративної цілі або продажу у процесі звичайної діяльності (п. 4 П(С)БО 32).
Тобто, щоб об'єкт необоротних активів уважався ІН, мають одночасно виконуватися такі умови:
Таким чином, якщо ви здаєте землю, будівлю або споруду в операційну оренду, їх треба обліковувати саме як ІН, а не як ОЗ (якщо вони були ОЗ, то їх слід перевести до складу ІН). Інакше ситуація чревата: