Програмно-технічні комплекси самообслуговування (далі – ПТКС) сьогодні здобули досить широкого розповсюдження. Для суб'єктів господарювання це вигідний бізнес, адже витрати на його ведення невеликі, а для споживачів – зручність при перерахуванні різного роду платежів. У консультації розповімо про особливості застосування таких платіжних пристроїв.
Згідно з визначеннями, наведеними в п. 1.32-2 Закону № 2346:
Тобто при проведенні розрахунків через ПТКС готівку (або кошти із платіжних карток) від покупців приймає не продавець, а юрособа, яка має право застосовувати ПТКС для їх збирання. Це можуть бути банки, юрособи – комерційні агенти банків і небанківські фінансові установи, що мають відповідну ліцензію (п. 1 Постанови № 42). Продавець отримує гроші від цієї юрособи в безготівковій формі на поточний рахунок у банку.
РРО – це пристрій або програмно-технічний комплекс, у якому реалізовано фіскальні функції, призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій із приймання готівки для її подальшого переказу. До РРО відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат із продажу товарів (послуг) і т. п. (ст. 2 Закону № 265). Крім того, ст. 2 Закону № 265 містить визначення вбудованого електронного контрольно-касового реєстратора (далі – ВЕККР). Це РРО, призначений для забезпечення реалізації фіскальних функцій у складі ПТКС, автоматів із продажу товарів (послуг) і т. п. Таким чином, у випадках, передбачених Законом № 265, ПТКС повинен бути обладнаний ВЕККР.
Чи можна ПТКС не обладнати ВЕККР?