Як підприємцю отримати інвалюту для ділової поїздки за кордон

Ситуація. Підприємцю необхідно поїхати за кордон для укладення договору з постачальником товару. Запитання: чи може підприємець відправити сам себе в закордонне відрядження, віднести витрати на відрядження до своїх витрат і отримати зі свого рахунка в банку інвалюту для такої поїздки?

Чому виникло запитання. Підприємець хотів зняти інвалюту зі свого валютного рахунка. Проте зробити це як звичайна фізособа, тобто в межах установленого НБУ ліміту (еквівалент 15 000 грн. на день), він не зміг – обслуговуючий банк йому не дозволив.

Пропонуємо рішення. Рекомендації юриста ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Аналіз ситуації та рекомендації

Відповімо по порядку на всі запитання, що виникають у цій ситуації.

Чому банк не видає підприємцю його власні інвалютні кошти з поточного рахунка?

Річ у тому, що в цьому випадку фізособа виступає як суб'єкт господарювання і на нього поширюються Правила використання готівкової інвалюти на території України, затверджені постановою Правління НБУ від 30.05.07 р. № 200 (далі – Прави-ла № 200). А п. 2.1 цих Правил свідчить, що підприємець має право зняти інвалюту з рахунка лише на відрядження працівників.

Давайте уточнимо, що таке відрядження. Поняття «відрядження» застосовується в трудовому законодавстві, зокрема, у ст. 121, 176, 177 КЗпП.Відрядження – це поїздка найманого працівника на визначений строк в інший населений пункт за розпорядженням роботодавця, за рахунок коштів роботодавця, для виконання поза місцем постійної роботи працівника службового доручення, пов'язаного з основною діяльністю роботодавця.

Підприємець не є найманим працівником стосовно самого себе. Тому норми трудового законодавства, що регулюють відносини роботодавців і найманих працівників, до нашого випадку не підходять.

Проте ми вважаємо, що вихід є. Сенс відрядження – виконати завдання, пов'язане з основною діяльністю роботодавця (у цьому випадку – з основною діяльністю підприємця).

Нагадаємо: підприємницька діяльність – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що провадиться з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу).

Іншими словами, якщо підприємець уважає поїздку необхідною для свого бізнесу, він має право їхати туди, куди вважатиме за необхідне. Така ділова поїздка за своєю суттю може бути розцінена саме як відрядження, якщо вона безпосередньо пов'язана з виглядом діяльності підприємця.

Чи може підприємець визнати витрати на свою ділову поїздку?

Це питання не є проблемним для підприємців-єдинників, оскільки сума витрат не впливає на суму єдиного податку.

А ось підприємцям-загальносистемникам, скоріше за все, доведеться захищати своє право на витрати. Адже згідно з пп. 177.4.2 Податкового кодексу (далі – ПК) підприємець на загальній системі оподаткування може віднести до своїх витрат лише витрати на відрядження найманих працівників. А ось можливість визнати витрати, здійснені самим підприємцем на власну ділову поїздку, цей пункт не передбачає. Аналогічне роз'яснення міститься в ЗІР (катего-рія 104.5).

Проте підприємець має право віднести на витрати вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних із виробництвом товарів, наданням власних послуг, виконанням робіт (п. 177.4.4 ПК). Ми вважаємо, що на підставі цієї норми оплату послуг, отриманих підприємцем під час поїздки, що має ділову мету (укладення договору постачання), можна віднести до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу. Адже без укладення договору не буде постачання товару, а без товару не буде й доходу.

Що підприємцю слід зробити, щоб зняти інвалюту з рахунка?

Необхідно звернутися до свого банку й подати такі документи (п. 2.2 Правил № 200):

• заяву про видачу готівки;
• лист-розрахунок, у якому зазначити: прізвище, ім'я, по батькові особи, яка виїжджає за кордон (тобто самого підприємця); навести розрахунок необхідних витрат на поїздку.

На практиці банки також просять подати стандартний наказ (розпорядження про відрядження): «Направляється (хто, куди) для укладення договору на постачання товарів (з ким)».

Про зручність і ризики перевезення готівкової інвалюти можна посперечатися. Тому можемо порадити підприємцю вчинити так:

1. Зняти необхідну суму готівки, потім поповнити особисту пластикову картку (перевести інвалюту з рахунка відразу на особисту картку банк не дозволить) і відправитися в поїздку з карткою.

2. Перевести потрібну суму з поточного валютного рахунка на корпоративну картку, а вже за кордоном зняти готівку або розплачуватися безпосередньо з картки.

3. Оплатити послуги, пов'язані з поїздкою (транспортні, проживання тощо), з поточного валютного рахунка.

Хочемо застерегти! Придбавати товар за кордоном за готівку (або з картки) резидентам України заборонено. Згідно зі ст. 7 Декрету від 19.02.93 р. № 15-93 розрахунки між резидентами й нерезидентами в межах торгового обороту дозволяється проводити лише через уповноважені банки в порядку, установленому НБУ.