• Швидкий пошук надійних рішень
    і практичної інформації

Uteka

Я шукаю...

Де шукати:

розширений пошук
Отримайте доступ до більше 2 мільйонів готових рішень, публікацій та оглядів
Оформити
передплату

Судова практика щодо оскарження наказу про проведення перевірки

Ірина Дмитерко

01.06.2016 4077 0 1


З наказом про проведення позапланової документальної перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, а невиконання вимог пп. 78.1.1 та п. 79.2 Податкового кодексу (далі – ПК) призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки (постанова ВСУ від 09.02.16 р. у справі № 21-5864а15).


Суть справи

Позивач – Товариство (далі – Позивач), відповідач – Державна податкова інспекція (далі – Відповідач). Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

  • скасувати податкові повідомлення-рішення (далі – ППР);
  • скасувати наказ Відповідача № 1560 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки» (далі – Наказ № 1560);
  • визнати неправомірними дії Відповідача щодо визнання в акті перевірки правочинів нікчемними.

Відповідачем на підставі Наказу № 1560, виданого відповідно до пп. 75.1.2 та ст. 79 ПК, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у відносинах з іншими юридичними особами. За результатами перевірки складено акт та винесено ППР, якими Позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ, застосовано фінансові санкції.

На обґрунтування позову Позивач посилався на те, що в акті перевірки зазначено, що Позивача проінформовано про проведення перевірки повідомленням, яке разом із копією Наказу № 1560 направлено рекомендованим листом, однак доказів направлення та отримання Позивачем вказаних документів не надано. Тож у Відповідача не було підстав для проведення перевірки, а тому спірний наказ є протиправним. Відповідно і саму перевірку проведено протиправно. Взаємовідносини Позивача з його контрагентами є реальними, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Відповідач проти позову заперечував, оскільки вважає перевірку такою, що проведена відповідно до вимог чинного законодавства, а оскаржувані ППР правомірними, адже, на його думку, Позивачем безпідставно було віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми за взаємовідносинами з його контрагентами.

Судові рішення

Справа розглядалась судами неодноразово. Ухвалою ВАСУ від 25.02.15 р. рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому ВАСУ зазначено, зокрема, що процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності ППР, прийнятих за результатами відповідної перевірки.

Натомість вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час проведення спірної перевірки (зокрема, щодо надання відомостей про обставини спірних господарських операцій тощо), чи призвели порушення процедури призначення та/або проведення перевірки до встановлених обставин щодо відображення тих чи інших господарських операцій у податковому обліку тощо.

Постановою суду першої інстанції від 05.05.15 р., залишеною без змін з ухвалою апеляційного адміністративного суду від 08.07.15 р., позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано ППР.

Ухвалою ВАСУ від 03.08.15 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження. Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Позивач звернувся із заявою про його перегляд до ВСУ, у якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування Наказу № 1560 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. Постановою ВСУ від 09.02.16 р. рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні позову щодо скасування Наказу № 1560 скасовано.

Аргументи суду

Відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, установлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій при відмові у визнанні Наказу № 1560 протиправним було зазначено, що чинним законодавством визначено, що для початку невиїзної документальної позапланової перевірки достатньо самого факту направлення платнику податків копії наказу про призначення перевірки та повідомлення про її вручення. При цьому факт отримання відповідних документів платником податку не впливає на виникнення у контролюючого органу компетенції на фактичне проведення перевірки.

Тож суди дійшли висновку, що оцінку процедурним порушенням, які вчинені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, суд може надати під час розгляду питання щодо правомірності ППР, прийнятих контролюючим органом за результатами відповідної перевірки. Крім того, зміст наказу є достатнім для висновків про фактичну підставу для проведення відповідної перевірки, а тому, на думку судів першої та апеляційної інстанції, позовні вимоги в частині скасування останнього є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

ВСУ не погодився з такою позицією та зазначив, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов’язку в контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену п. 79.3 ПК необов’язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується також із приписами пп. 17.1.6 ПК.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла таких висновків: нормами ПК установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою для прийняття наказу про проведення перевірки. З таким наказом, відомостями про дату початку перевірки та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. А невиконання вимог пп. 78.1.1 та п. 79.2 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки, тож ВСУ скасовано Наказ № 1560.

Висновки

Судом зазначено, що законодавством визначено право платника на оскарження рішення контролюючого органу про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки, а таке право може бути реалізоване лише в разі наявності обов’язку контролюючого органу повідомити про неї. Отже, наказ про проведення такої перевірки має бути направлений платнику податків рекомендованим листом із повідомленням, і платник повинен бути ознайомлений із ним до проведення перевірки.

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Комерція»

Надійні рішення з бухобліку, податків та права

2268 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали

Судова практика щодо оскарження наказу про проведення перевірки