Адміністративний арешт майна податковим органом: способи захисту бізнесу

Призначаючи податкову перевірку, контролюючий орган передусім має на меті перевірити діяльність підприємства за певний період часу та скористатися порушеннями, яких припускаються платники податків у разі недопуску до перевірки без законних на те підстав. Адже нерідко керівник підприємства, скориставшись правом на недопуск, вважає, що перевірка не відбулася, а тому можна «видихнути з полегшенням». Водночас не розуміють, що факт недопуску до перевірки відразу призводить до подальших дій контролюючого органу, пов’язаних з арештом майна підприємства. Склавши акт про недопуск та акт про відмову від підпису, якщо платник податків не підписав акт про недопуск, керівник контролюючого органу або його заступник на підставі пп. 94.2.3 та п. 94.6 Податкового кодексу (далі – ПК) накладає на все майно платника податків адміністративний арешт, що може призвести до негативних наслідків. Розглянемо процедуру призначення адміністративного арешту та способи захисту від нього платників податків у спорах з контролюючим органом.

Будуючи стратегію захисту, платники податків мають розрізняти повний арешт майна та умовний. Відповідно до абзацу першого п. 94.5 ПК повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У такому разі платник податків не має права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Водночас, відповідальність за випадкове знищення або загибель майна покладається на контролюючий орган. Оскільки фіскальна служба не бажає нести відповідальність за особисте майно платника податків, зокрема, у разі його знищення, до такого майна застосовується умовний арешт.

Відповідно до абзацу другого п. 94.5 ПК під умовним арештом майна розуміють обмеження платника податків щодо реалізації прав розпорядження таким майном. Суть обмеження полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника або заступника контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Водночас майно залишається в користуванні платника податків і за ним же зберігається ризик випадкового пошкодження або загибелі такого майна.

Захищаючи свої права, платники податків повинні розуміти, що пп. 94.2.3 ПК дозволяє контролюючому органу застосовувати адмінарешт майна лише в разі відмови платника податків від проведення перевірки або недопуску контролюючого органу до її проведення. За жодні інші порушення умовний арешт майна не застосовується. Водночас законодавством визначено, що адмінарешт майна може бути застосований за недопуск лише до документальної або фактичної перевірки. Щодо камеральної та електронної податкової перевірки адмінарешт майна не застосовується.

1. Платник податків втрачає право володіння, користування, розпорядження майном, що було арештоване

1. Платник податків втрачає право розпорядження майном, що було арештоване