За шкоду, завдану працівником у робочий час, відповідає роботодавець

Сторони спору

Позивач – ТОВ-1, відповідач – ТОВ-2.

Обставини справи

01.02.17 р. працівник ТОВ-2, керуючи службовим автомобілем, порушив п. 2.3 (Б), п. 11.4 Правил дорожнього руху, унаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем, що належить ТОВ-1. Це призвело до механічних пошкоджень автомобіля ТОВ-1, розмір збитку становить 493 921,42 грн. Постановою суду працівник відповідача визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Страхова компанія (за страховкою, оформленою ТОВ-2) виплатила ТОВ-1 страхове відшкодування в сумі 150 000 грн. Після цього ТОВ-1 звернулося з позовом до суду до ТОВ-2 з вимогою покрити різницю в сумі 343 921 грн. між фактичним збитком і розміром страхової виплати. Суд першої та апеляційної інстанції задовольнив вимоги ТОВ-1. Тоді ТОВ-2 подало касаційну скаргу до ВСУ.

Позиції сторін

Позивач. ДТП сталося з вини співробітника відповідача, але оскільки його роботодавцем і власником авто є ТОВ-2, відшкодувати матеріальний збиток повинен саме відповідач.

Відповідач. Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу (далі – ЦК) роботодавець відшкодовує шкоду, завдану його працівником при виконанні ним своїх трудових (службових) обов'язків. Заступаючи на чергування 01.02.17 р., співробітник самовільно розпорядився увіреним йому автомобілем в особистих цілях. Тому відшкодовувати різницю між фактичним збитком і страховою виплатою повинні саме співробітник, а не роботодавець.

На чиєму боці суд

Суд (Постанова ВСУ від 06.12.18 р., ЄДРСР, реєстр. № 78807970) залишив касаційну скаргу ТОВ-2 без задоволення – відповідач зобов'язаний виплатити позивачеві різницю між фактичним збитком і страховою виплатою в сумі 343 921 грн.

Аргументи суду

1. Збиток, завданий джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (далі – ТЗ), механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1 ст. 1187 ЦК).

2. Вищезгадане правило не поширюється на випадки, коли джерелом підвищеної небезпеки неправомірно оволоділа інша особа. Проте якщо неправомірному заволодінню об'єктом сприяла халатність власника об'єкта, тоді шкода відшкодовується спільно власником і зазначеною особою – у частині, яка визначається за рішенням суду з огляду на обставини, що мають істотне значення.

3. Збиток, завданий у результаті взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме (ч. 1 ст. 1188 ЦК):

• шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
• шкода не відшкодовується за наявності провини тільки особи, якою вона завдана;
• за наявності провини всіх осіб, діяльністю яких був завданий збиток, розмір відшкодування визначається у відповідних частках.

4. Особа, яка відшкодувала збиток, завданий іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до цієї особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК).

5. Роботодавець відшкодовує шкоду, завдану його працівником при виконанні своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК). Судом установлено, що у момент ДТП співробітник ТОВ-2 знаходився на чергуванні, тобто шкода була завдана ним при виконанні своїх службових обов'язків. Отже, обов'язок відшкодувати ТОВ-1 шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на роботодавця – ТОВ-2.

Висновок

Навіть якщо співробітник використовував службовий ТЗ у власних цілях, але в робочий час, за завдану ним шкоду відповідає роботодавець. При цьому останній має право звернутися до суду і зажадати від працівника відшкодування збитків у порядку регресу