Умови кредитних договорів: огляд судової практики

Коли для господарських потреб не вистачає власних коштів, суб'єкти господарювання (далі – СГ) змушені звертатися до банку для отримання кредиту. Укладаючи кредитний договір, банк і СГ узгоджують його умови. У забезпечення виконання СГ зобов'язань за кредитним договором, як правило, укладається ще й договір поруки. Нерідко розбіжності, що виникли між банком, СГ і поручителем у ході реалізації кредитного договору, вирішуються в судовому порядку.

Ми познайомимо вас із судовою практикою за спорами, що стосуються припинення поруки за договорами поруки та визнання недійсними окремих умов кредитних договорів. Точка зору суду з того чи іншого питання буде для вас корисною, оскільки дозволить у подальшому використовувати аргументи суду для відстоювання своєї позиції в аналогічній ситуації або уникнути можливих помилок.

Порука за кредитом припиняється, якщо зобов'язання, за виконання яких поручився поручитель, збільшено без узгодження з ним

Сторони спору

Позивач – Приватне акціонерне товариство (далі – поручитель), відповідач – банк.

Обставини справи

Між банком і товариством з обмеженою відповідальністю (далі – позичальник) укладено кредитний договір. Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між банком, позичальником і поручителем укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

За умовами договору поруки внесення змін і доповнень до кредитного договору, які призводять до збільшення обсягу відповідальності поручителя, не допускається без узгодження з поручителем.

Банк і позичальник без участі поручителя уклали додаткову угоду, якою змінили умови кредитного договору в частині збільшення розміру комісійної винагороди та строків сплати процентів за користування кредитними коштами.

Поручитель, з яким не узгодили зміни до умов кредитного договору, порахував, що ці зміни збільшили обсяг його відповідальності за договором поруки і звернувся до господарського суду з позовом про визнання припиненою поруки за договором поруки.

Позиції сторін

Позивач (поручитель): порука за договором поруки підлягає припиненню, оскільки в результаті укладення між банком і позичальником без узгодження з поручителем додаткової угоди до кредитного договору збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Відповідач (банк): порука не підлягає припиненню, оскільки в результаті укладення між банком і позичальником додаткової угоди до кредитного договору обсяг відповідальності поручителя не збільшився.

На чиєму боці суд

Рішення (Постанова ВГСУ від 27.06.17 р., ЄДРСР, реєстр. № 67425277)прийнято на користь поручителя. Постановою ВГСУ залишено чинними постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду, якими визнана припиненою порука за договором поруки.

Аргументи суду

1. Порука припиняється у випадку зміни зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг відповідальності останнього (ч. 1 ст. 559 Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-IV, далі – ЦК). До збільшення відповідальності поручителя призводить зміна умов основного зобов'язання: збільшення розміру процентів; відстрочення виконання, яке призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки та нових умов зміни процентної ставки в бік збільшення.

2. За умовами договору поруки поручитель несе відповідальність перед банком у тому самому обсязі, що й позичальник, згідно з укладеним кредитним договором, у т. ч. за основним боргом, зі сплати щомісячних процентів і підвищених процентів, комісійної винагороди, неустойки за основним боргом та процентами, а також із відшкодування всіх збитків.

3. У результаті укладення між банком і позичальником додугоди до кредитного договору змінився обсяг зобов'язань за кредитним договором, за виконання яких поручитель зобов'язався відповідати перед банком. Зокрема, був збільшений розмір комісійної винагороди та розмір процентів за користування кредитними коштами, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Тому вимоги поручителя, що стосуються припинення поруки за договором поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК, є правомірними.

Висновок: зміна умов кредитного договору, що стосуються зобов'язань позичальника, безпосередньо стосуються й поручителя. Значить, такі зміни повинні бути узгоджені з поручителем.

Визначення строку дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов'язань не спричиняє недійсність такого договору

Сторони спору

Позивач – банк, відповідач – підприємець.

Обставини справи

Між банком і підприємцем укладено кредитний договір, за умовами якого банк надає йому в кредит кошти, а підприємець зобов'язується повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом, здійснити інші платежі згідно з умовами кредитного договору.

За договором банк має право вимагати від підприємця повернення кредиту в повному обсязі в разі невиконання їм зобов'язань із повернення кредиту та інших зобов'язань зі сплати коштів відповідно до графіка погашення, узгодженого банком і підприємцем.

Підприємець порушив строки повернення кредиту, установлені графіком погашення. У зв'язку із цим банк звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця заборгованості за простроченим кредитом і процентами за користування кредитом. Підприємець, у свою чергу, звернувся із зустрічним позовом до банку про визнання недійсним кредитного договору.

Позиції сторін

Позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним позовом (банк): кредитний договір укладено відповідно до вимог законодавства, тому підстав для визнання його недійсним немає. Підприємець прострочив строки повернення кредиту, установлені графіком погашення, тому заборгованість за простроченим кредитом і процентами за користування кредитом підлягає стягненню з підприємця.

Відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом (підприємець): зміст кредитного договору суперечить вимогам ст. 638 ЦК, оскільки договір не містить такої істотної умови, як строк дії. Зазначення в договорі на припинення його дії після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором не може вважатися строком припинення його дії, оскільки таке формулювання не дозволяє конкретно визначити, коли саме сторони вже не можуть здійснювати свої права та обов'язки за договором.

На чиєму боці суд

Рішення (постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.06.17 р., ЄДРСР, реєстр. № 67530198) прийнято на користь банку. Постановою Київського апеляційного господарського суду залишене чинним рішення господарського суду про стягнення з підприємця на користь банку заборгованості за простроченим кредитом і процентами за користування кредитом.

Підприємцю відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним.

Аргументи суду

1. Підприємець порушив свої зобов'язання з повернення кредиту, тому вимоги банку про стягнення з нього заборгованості за кредитом і процентами за користування кредитом підлягають задоволенню.

2. Згідно зі ст. 215 ЦК підставою для недійсності договору є недотримання в момент укладення договору стороною (сторонами) вимог ч. 1–3, 5, 6 ст. 203 ЦК, а саме: зміст договору не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка укладає договір, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника договору повинне бути вільним і відповідати його внутрішній волі, договір повинен бути спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

3. Зі змісту кредитного договору випливає, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 25.10.11 р. або до повного повернення підприємцем усіх сум кредиту, сплати в повному обсязі процентів за користування кредитом, повного виконання підприємцем інших грошових зобов'язань за договором.

Банк і підприємець неодноразово змінювали умови кредитного договору в частині строку його дії, що відображено в додугодах до договору.

4. Суд відхилив як необґрунтовані доводи підприємця про недійсність кредитного договору у зв'язку з відсутністю в ньому строку його дії як істотної умови та неможливістю визначити момент, коли сторони договору не можуть здійснювати права та зобов’язання за договором.

Висновок: договір може бути визнаний недійсним тільки з підстав, установлених ЦК.