Позивач – ТОВ, відповідач – державне підприємство.
Між ТОВ і держпідприємством був укладений форвардний контракт про купівлю-продаж товару. На виконання умов контракту ТОВ (покупець) здійснив попередню оплату товару на користь держпідприємства (продавця). Держпідприємство отримало гроші, проте не виконало свого зобов’язання з постачання товару на зазначену суму. ТОВ зверталося до держпідприємства з письмовим проханням виконати умови контракту, а також направляло претензію з вимогою погасити заборгованість, сплатити штраф, інфляційні втрати і 3 % річних. Не домігшись результату, ТОВ подало до суду позовну заяву, у якій просило стягнути з держпідприємства суми основного боргу (передоплати), штрафу, процентів за користування чужими коштами, інфляційних втрат, 3 % річних.
Суд першої інстанції прийняв рішення про стягнення з держпідприємства на користь ТОВ тільки суми основного боргу, в іншій частини вимог – відмовив. Апеляційний суд залишив рішення господарського суду без змін. Проте ТОВ не прийняло таку позицію судів і подало касацію.
Позивач. Держпідприємство так і не поставило товар покупцеві, тим самим воно не тільки прострочило виконання свого основного зобов’язання за договором, але й не виконало своє грошове зобов’язання з повернення суми передоплати, яку ТОВ вимагало повернути на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу (далі – ЦК).
Відповідач. Домовленість між сторонами про постачання товару могла виникнути виключно на підставі листів-замовлень. Такі листи-замовлення мали складатися позивачем на кожну окрему партію товару, проте не складалися і не направлялися держпідприємству, у зв’язку із чим відсутній факт несвоєчасного постачання товару.
Верховний Суд касаційну скаргу ТОВ задовольнив (постанова Верховного Суду України від 22.09.20 р. ЄДРСР, реєстр. № 92270712).
У силу розпорядження ч. 1 ст. 530 та ч. 2 ст. 693 ЦК постачальник повинен повернути покупцеві суму попередньої оплати з наступного дня після закінчення строку постачання, а також сплатити суми інфляційних втрат і 3 % річних.