Оплату за внутрішнім договором отримано в інвалюті: яка відповідальність загрожує підприємству?

Підприємство виконує будівельні роботи за договором підряду. Договір укладено з резидентом України – фізособою, будівельні роботи провадяться на території України, але вартість робіт у гривнях прив'язана до курсу іноземної валюти. Наразі замовник перебуває за кордоном у зв'язку з воєнним станом і не має у розпорядженні гривень, тому черговий платіж за виконані роботи він здійснив в іноземній валюті. У підприємства-підрядника виникло запитання: чи є це порушенням – і якщо так, то яку відповідальність передбачено за таке порушення?

Правила оплати за внутрішніми договорами: що передбачено законодавством?

Відразу скажемо, що отримання оплати в іноземній валюті за договором, який не є зовнішньоекономічним, – це порушення.

Розглянемо, які правила встановлено законодавством для визначення ціни та розрахунків за так званими внутрішніми договорами.

У ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу (далі – ЦК) передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Водночас згідно з ч. 2 цієї статті сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. У цьому випадку сума, що належить до сплати у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК). Крім того, у цій статті зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, установлених законом.

Стосовно ціноутворення також діє спеціальний закон – Закон від 21.06.2012 № 5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (далі – Закон № 5007). Відповідно до цього Закону ціни на товари, роботи, послуги, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку країни, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами КМУ (ч. 2 ст. 10 Закону № 5007).

Також у цьому питанні потрібно брати до уваги вимоги Закону від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473). Так, згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 2473 гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з огляду на особливості, установлені ч. 2 цієї статті. А в ч. 2 ст. 5 Закону № 2473 наведено винятки, коли на території України допускаються розрахунки в іноземній валюті. Проте у цьому переліку немає випадку, який ми розглядаємо.

Тепер відповімо на запитання:

Чи можна вважати договір зовнішньоекономічним, якщо замовник (громадянин України) тимчасово перебуває за кордоном?

Проста логіка підказує нам, що не можна. Щоб переконатися у цьому, звернемося до визначень, наведених у ст. 1 Закону від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Зовнішньоекономічний договір (контракт) – це домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність – діяльність українських та іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі – СГ), а також діяльність державних замовників за оборонним замовленням у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності – це СГ, які мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

Як бачимо, у нашій ситуації ми маємо справу із внутрішнім договором, а не із зовнішньоекономічним, оскільки замовник не є іноземним СГ, а значить, виконання для нього робіт не вважається зовнішньоекономічною діяльністю.

Тобто договір українського підприємства із громадянином України у будь-якому випадку не має статусу зовнішньоекономічного контракту – навіть незважаючи на те, що замовник тимчасово перебуває за кордоном.

Наведені вище норми законодавства дозволяють нам зробити такі висновки:

• ціну у внутрішньому договорі може бути встановлено із прив'язкою до іноземної валюти, але розрахунки необхідно вести лише у гривнях;
• оплата за внутрішнім договором в іноземній валюті є порушенням валютного законодавства.

Яку відповідальність може бути застосовано до підприємства?

Отже, підприємство отримало оплату в інвалюті на підставі внутрішнього договору, що є порушенням валютного законодавства.

За таке порушення може бути вжито заходів:

• фінансової відповідальності, передбачених ст. 14 Закону № 2473;
• адміністративної відповідальності, передбачених ст. 162¹ КУпАП.

Фінансова відповідальність

Центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, має право адекватно вчиненому правопорушенню застосувати до юридичних осіб захід впливу у вигляді штрафних санкцій у розмірі до 100 % суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства (ч. 4 ст. 14 Закону № 2473).

Тобто орган ДПС має право застосувати до підприємства штраф, сума якого може становити до 100 % розміру платежу, незаконно отриманого підприємством в іноземній валюті.

При цьому податківці діятимуть відповідно до Порядку застосування податковими органами заходів впливу у вигляді штрафних санкцій до юридичних осіб (крім уповноважених установ) за порушення вимог валютного законодавства, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2021 № 524 (далі – Порядок № 524). Так, на підставі складеного податковим органом акта перевірки виноситься податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу, яке платник податків має право оскаржити в адміністративному або судовому порядку.

Адміністративна відповідальність

Адміністративну відповідальність у вигляді штрафу за порушення порядку здійснення валютних операцій установлено ст. 162¹ КУпАП. Штраф застосовується до посадових осіб підприємства, а також до фізосіб-підприємців.

Сума штрафу – від 1 000 до 3 000 НМДГ (від 17 000 до 51 000 грн).

Складати протоколи про адмінправопорушення у таких справах уповноважені податкові органи (ст. 255 КУпАП), а виносити постанови про притягнення до відповідальності уповноважений суд (ст. 221 КУпАП).

Протягом якого строку посадових осіб підприємства можуть притягнути до адміністративної відповідальності?

Строки застосування адміністративної відповідальності встановлено ст. 38 КУпАП. Так, стягнення може бути накладено не пізніше ніж через 3 місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніше 3 місяців з дня його виявлення.

Як у нашій ситуації податківці можуть трактувати порушення – як триваюче чи як разове?

Згідно з п. 111.5 Податкового кодексу триваюче правопорушення – це безперервне невиконання норм законодавства платником податків, який вчинив певні дії або допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій щодо його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом.

Виходячи із цього визначення вважаємо, що в ситуації, яку ми розглядаємо, має місце триваюче правопорушення.

Висновки

1. Оплати за внутрішніми договорами мають здійснюватися у національній валюті – гривні. А отримання за таким договором оплати в іноземній валюті є порушенням валютного законодавства.
2. До підприємства може бути застосовано штраф на підставі ч. 4 ст. 14 Закону № 2473 у розмірі до 100 % від суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства. Крім того, посадовцям підприємства загрожує адмінштраф на підставі ст. 162¹ КУпАП у розмірі від 17 000 до 51 000 грн.