Після припинення діяльності підприємець не звільняється від сплати боргу з ЄСВ
Суть спору
14.07.14 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців і громадських формувань був унесений запис про держреєстрацію припинення підприємницької діяльності фізособою-підприємцем (далі – підприємець). 13.06.18 р. орган ДПС прийняв рішення щодо застосування до підприємця штрафу в розмірі 417,66 грн і нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (перерахування) ЄСВ у розмірі 2 971,25 грн.
Не погодившись із цим рішенням, підприємець звернувся з позовом до суду. У позові він послався на той факт, що з 14.07.14 р. не перебуває на обліку в контролюючих органах, отже, звільнений від сплати ЄСВ.
Суд першої інстанції не задовольнив вимоги позивача. Тоді позивач звернувся до суду апеляційної інстанції.
Висновки суду
Апеляційний суд відмовив підприємцеві в задоволенні скарги, залишивши чинним рішення суду першої інстанції (Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.07.19 г., ЄДРСР, реєстр. № 83217226). Своє рішення суд мотивував так: незважаючи на те що підприємець припинив діяльність, його зобов’язання зі сплати боргу, що виник при провадженні підприємницької діяльності, не припиняються, і це не звільняє його від відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості. У зв’язку із цим рішення органу ДПС від 13.06.18 р. є правомірним
Коментар
Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону від 08.07.10 р. № 2464-VI (далі - Закону № 2464) платники ЄСВ (у т. ч. підприємці) зобов’язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20-го числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ. При цьому ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 2 ст. 9 Закону № 2464). У випадку виявлення при перевірці ненарахованих та/або несплачених сум ЄСВ орган ДПС донараховує ці суми, які вказуються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), і застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку та розмірах, визначених розд. VII Інструкції, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.15 р. № 449 (далі - Інструкція № 449). Сума ЄСВ, не нарахована та/або не сплачена в строки, установлені Законом № 2464, донарахована органом ДПС, є недоїмкою. Строк давності за нарахуванням, застосуванням та стягненням сум недоїмки, штрафів і нарахованої пені не застосовується (ч. 16 ст. 25 Закону № 2464, п. 13 розд. VII Інструкції № 449).
У нашому випадку суд установив, що за підприємцем у період 2013–2014 років числилася заборгованість зі сплати ЄСВ. Борг був погашений тільки 05.08.16 р. Орган ДПС нарахував штраф за IV квартал 2013 року, I, II квартали та липень 2014 року (тобто за час, коли позивач був підприємцем) у розмірі 10 % на кожну несвоєчасно сплачену недоїмку на підставі пп. 2 п. 7 Інструкції № 449. Одночасно податковою була нарахована пеня з розрахунку 0,1 % суми недоїмки за кожний день прострочення платежу.
Держреєстрація припинення підприємницької діяльності фізособи не припиняє зобов’язань, що виникли при провадженні такої діяльності, і не змінює строків і порядку виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання (п. 65.10 ПК). У випадку припинення підприємницької діяльності фізособа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, передбачену для платника ЄСВ, у частині діяльності, яка провадилася ним як підприємцем (ч. 4 ст. 6 Закону № 2464).
Зняття з обліку платників ЄСВ здійснюється органами ДПС на підставі відомостей із реєстраційної картки, наданих держреєстратором, після проведення перевірок платників та остаточного розрахунку (абзац сьомий ч. 1 ст. 5 Закону № 2464).
Таким чином, припинення підприємницької діяльності фізособи не припиняє зобов’язань, що виникли при її провадженні, та не змінює строків і порядку виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання. Це означає, що припинення діяльності не позбавить підприємця від податкових зобов’язань (у т. ч. із нарахування та сплати ЄСВ), які виникли в нього в період провадження діяльності.
Постанова
Сьомого апеляційного адміністративного суду
від 18.07.19 р. у справі № 0240/3744/18-а
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії <...>, розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року (місце ухвалення рішення – м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 13.06.18 р. № 0027405402.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що 14.07.14 р. внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (запис № 21660060003001531). На дату проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності позивачем було в повній мірі внесено до бюджету всі обов’язкові платежі, у тому числі ЄСВ та єдиний податок. Отже, з 14.07.14 р. позивач не вважає себе підприємцем та, відповідно, не є платником єдиного внеску. За інформацією, яка надавалася Томашпільським відділенням Крижопільської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області у процесі припинення підприємницької діяльності, відсутня будь-яка заборгованість зі сплати єдиного внеску. Однак 25.09.15 р. позивачем отримано лист від Томашпільського відділення Крижопільської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, у якому містилася вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф – 1130-20 від 16.09.15 р. на суму 5 071,80 грн, яка сплачена у серпні 2016 року.
09.02.18 р. позивач отримав рішення № 0001725402 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.01.18 р. У даному рішенні Могилів-Подільське управління ГУ ДФС у Вінницькій області вирішило застосувати до позивача штраф у розмірі 760,78 грн за період з 15.07.13 р. до 05.08.16 р. та нарахувати пеню у розмірі 3 141,32 (0,1 % від суми недоїмки). Вказане рішення у судовому порядку скасовано.
Однак контролюючим органом 13.06.18 р. знову прийнято рішення, яким нараховано штрафні санкції. Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року, ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що він втратив статус фізичної особі – підприємця 14.07.14 р. (дата внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності), тобто з 14.07.14 р. позивач не є платником єдиного внеску та не мав обов’язку його сплачувати за наступні звітні періоди. <...>
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. <...>
ФОП ОСОБА_1 погашено даний борг в сумі 5 071,80 грн лише 05.08.16 р. Переплата склала 894,58 грн, яка контролюючим органом скоригована та при проведенні розрахунку штрафних санкцій не взята до уваги та не включена до розрахунку. <...>
Щодо посилання позивача на те, що з 14.07.14 р. він не перебував на обліку у контролюючих органах, отже, звільнений від сплати єдиного соціального внеску, – суд не приймає його до уваги та вважає безпідставним, з огляду на таке.
Відповідно до пп. 65.10.3, 65.10.8 п. 65.10 ст. 65 ПК України внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі, зокрема, внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця – з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця. Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Таким чином, припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, внесення до реєстру запису про припинення фізичної особи – підприємця не припиняє зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Крім того, зняття з обліку платників єдиного внеску – фізичних осіб – підприємців здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз. 7 частини 1 ст. 5 Закону № 2464).
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою – підприємцем (частина 4 ст. 6 Закону № 2464).
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що реєстрація припинення підприємницької діяльності не припиняє зобов’язань особи щодо сплати боргу, який виник під час здійснення такої, та не звільняє від відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне Управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 13.06.18 р. № 0027405402, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. <...>
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року – без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 24 липня 2019 року. <...>
Коментарі до матеріалу