Кредит чи лізинг: що обрати?

Із цієї статті ви дізнаєтеся про: суттєві особливості придбання активів у кредит та лізинг, а також про відмінності між ними, які можуть вплинути на рішення про залучення кредитних коштів.

Як кредит, так і лізинг є способами отримання споживачем (суб’єктом господарювання) у користування (у власність) майна, на придбання якого не вистачає власних коштів. Який спосіб більш вигідний? Порівняємо їх особливості. Але спершу – про вигідність.

Базовий показник вигідності

Крок за кроком наведемо міркування, які нас виведуть на базовий показник вигідності.

1. Потреба. На першому етапі у споживача виникає потреба в якомусь майні, коли власних коштів на придбання цього майна не вистачає.

2. Пошук коштів. Споживач починає шукати варіанти залучення сторонніх ресурсів (коштів) для придбання потрібного майна. З цією метою він звертається до банківських установ, до лізингових компаній тощо. Загалом споживачеві байдуже, хто вирішить його проблему – банк чи лізингова компанія. Йому байдуже, які особливості має кожен спосіб.

Стандартний сценарій походу до потенційних кредиторів: деякі з них з якихось причин (з яких – для нас зараз не важливо) одразу відмовляють споживачеві, а деякі дають попередню згоду й називають свої умови.

3. Аналіз запропонованих умов. Споживач порівнює пропозиції банків, лізингових компаній та обирає той варіант, який буде дешевшим. Для порівняння потрібно взяти відсотки та інші супутні платежі, які доведеться сплатити за кожного варіанта.

Причому, повторимося, споживачеві загалом байдуже, який спосіб він обере – кредит чи лізинг. Він дивитиметься насамперед на ціну, яку доведеться заплатити. Наприклад, якщо буде три пропозиції й сума відсотків і супутніх платежів за кожною з них дорівнюватиме 800 тис. грн., 900 тис. грн. і 1 млн грн. відповідно, то вибір буде за першою пропозицією – 800 тис. грн. Тому що вона дешевша.

Дешевша вона може бути в разі застосування як лізингового, так і кредитного способу. Повторимося, що ці способи за вигідністю абсолютно рівноцінні. Інша річ – яку ціну поставить банківська установа та лізингова компанія.

Тут потрібно взяти до уваги ще такий момент. Певна техніка окремих виробників може поширюватися за пільговою ціною із застосуванням як кредитної, так і лізингової схеми. То ж якщо споживачеві потрібна саме така техніка, йому не залишиться поля для вибору. Він скористається пільговою схемою, незалежно від того, кредитна вона чи лізингова.

Приклад
Підприємство планує придбати обладнання вартістю 800 000 грн. Банківська установа пропонує такі умови лізингу:

• 30 % обладнання (800 000 грн. х 30 % = 240 000 грн.) підприємство оплачує одноразово в перший місяць лізингу;
• 70 % (800 000 грн. – 240 000 грн. = 560 000 грн.) погашається рівними частинами протягом року, зі сплатою 1 % річних у частині лізингового платежу.

Загальна сума відсотків, яку слід сплатити в складі лізингового платежу – 3 033 грн. Окрім того, сплачується одноразова комісія в розмірі 1 % від суми обладнання – 8 000 грн. (800 000 грн. х 1 %). Усього обладнання обійдеться за лізингом у 811 033 грн. (800 000 грн. + 3 033 грн. + 8 000 грн.).
Умови кредиту такі: 22 % річних плюс 1 % одноразової комісії від суми кредиту. Відсотки становитимуть 95 333 грн., одноразова комісія – 8 000 грн. Усього обладнання в кредит обійдеться в 903 333 грн. (800 000 грн. + 95 333 грн. + 8 000 грн.).

За даними прикладу наочно видно, що лізинг обійдеться дешевше на 92 300 грн. (903 333 грн. – 811 033 грн.). Тому начебто підприємство повинне обрати лізинговий варіант. Але за умовами лізингу спочатку підприємство має сплатити власним коштом 240 000 грн. Якщо в нього немає таких коштів, єдиним варіантом може стати дорожчий кредит.

4. Остаточний вибір. Після проведеного аналізу буде отримано результат із найменшою ціною. Але це ще не означає, що саме такий варіант буде обрано. Наприклад, після переговорів із банківською та/чи лізинговою компанією можуть з’ясуватися якісь додаткові нюанси, які непрямо збільшать ціну пропозиції. Приміром, на заваді отримання кредиту стане неприваблива кредитна історія споживача або строк отримання кредиту розтягнеться на місяць-два, а техніка споживачеві потрібна якнайшвидше. Скоріше зробить лізингова компанія, нехай навіть і за більшу ціну.

Відразу скажемо, що немає сенсу зараз аналізувати всі ці нюанси, які можуть виникнути в кожній конкретній ситуації. Досить того, що ми змалювали загальну схему вибору найкращого варіанта саме для конкретного споживача.

І, власне, базовий показник вигідності – це не завжди найменша ціна, а так званий найоптимальніший інтегральний (єдиний) показник вигідності, який ураховує як ціну, так і інші фактори (неприваблива кредитна історія, строк отримання кредиту тощо).

Кредит чи лізинг? Порівняльна характеристика

1. Право власності на майно. Придбаваючи майно за кредитні кошти, споживач зазвичай отримує майно у власність. Тому він вправі розпоряджатися таким майном – продавати, передавати в оренду тощо. У разі лізингу право власності залишається за лізингодавцем, а лізингоотримувач (споживач) лише користується цим майном.

Розпоряджатися майном лізингоотримувач не може. У власність лізингоотримувача право власності на майно може перейти після закінчення лізингового договору. Як правило, право власності переходить, коли майно майже повністю замортизоване.

2. Наслідки неможливості сплачувати кредит чи погашати лізингові платежі. У разі прострочення сплати лізингового платежу більш як на 30 днів лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (див. ч. 2 ст. 7 Закону від 16.12.97 р. № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг», далі – Закон № 723).

Але ж подібні прострочення в господарській діяльності є звичними. І 30-денне прострочення – не такий уже й великий строк. Особливо неприємно, якщо строк договору лізингу добігає кінця, лізинговими платежами фактично вже покрито майже подвійну вартість предмета лізингу, аж тут стається прострочення – і все, майно забирають... Як кажуть, без суду і слідства.

У цьому плані кредитний спосіб більш лояльний. Стягнення боргу можливе лише за рішенням суду. Причому, навіть якщо кредитний договір забезпечено заставою майна, звернути стягнення на це майно також можливо лише за рішенням суду, якщо інше не передбачено договором або законом (ст. 590 Цивільного кодексу).

3. Утримання майна, придбаного в кредит чи за лізинговою схемою. Майно, придбане в кредит, як правило, переходить у власність споживача (підприємства), і останній на власний розсуд розпоряджається цим майном.

Майно, отримане за лізингом, накладає на лізингоотримувача великий тягар обов’язків (ст. 11, 14 Закону № 723):

• користуватися ним відповідно до його призначення та умов лізингового договору. Наприклад, якщо отримали вантажний автомобіль і в договорі встановлено використання лише лізингоотримувачем і лише для вантажних перевезень, то вже надати в сублізинг, навіть із водієм, не можна. Простій – також порушення;
• виконувати зобов’язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані;
• надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу й забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання тощо.

Отже, свобода користування та володіння майном за лізингом є обмеженою.

4. Арешт майна. На період лізингу на майно у принципі не може бути накладено арешт, адже це власність лізингової компанії. А якщо майно придбане за кредитні кошти і є власністю підприємства, то за наявності підстав на нього може бути накладено арешт.

5. Складність процедури оформлення. Як правило, процедура оформлення кредиту більш громіздка, більш тривала. Адже окремо потрібно:

• укласти угоду з постачальником щодо придбання майна;
• потім знайти банк, який надасть кредит;
• укласти кредитний договір із банком;
• отримати кредит на власний рахунок;
• перерахувати кошти постачальнику тощо.

Кожен з етапів – це додатковий час, додаткові документи, додаткові витрати.

Лізинг у цьому плані є простішим – укладається один-єдиний лізинговий договір, за яким майно й отримується в користування.

6. Залежність від фінансового стану кредитора. У разі банкрутства лізингової компанії підприємство-споживач може втратити можливість отримати у власність лізингове майно. Залежно від умов лізингового договору кредитори лізингової компанії можуть навіть забрати лізингове майно за борги.

З майном, придбаним за кредитні кошти, такого бути не може в принципі. Адже кредитний договір і договір на купівлю майна – це дві окремі угоди. Підприємство придбало майно й набуло на нього права власності. Банк це майно може мати хіба що в заставі. Щоправда, можливий варіант, коли до моменту погашення кредиту майно знаходиться у власності банку. Знову-таки, слід дивитися умови конкретного договору, які наслідки можуть настати в разі банкрутства банку.

7. Хто надає послуги кредитування, лізингу? Послуги кредитування надаються здебільшого банківськими установами. А от послуги лізингу надаються як лізинговими компаніями, так і банківськими установами. То ж банк може одночасно запропонувати на вибір як лізингову, так і кредитну схему. Якщо лізингова компанія для придбання предмета лізингу сама залучає кредитні кошти, звісно, що вона закладатиме їх у лізинговий платіж. Відповідно послуги лізингової компанії в такому разі можуть коштувати дорожче за банківський кредит.

Висновки

Для споживача (суб’єкта господарювання) вигіднішим є той спосіб (кредит чи лізинг), за якого сплачується менший відсоток. А це залежить від конкретних умов кожного конкретного лізингодавця, банківської установи, а не від власне способу. Причому особливості кожного зі способів цікавлять споживача в останню чергу.

Придбане за кредитні кошти майно набувається споживачем, як правило, у власність. За лізингу майно є власністю лізингодавця, а порядок стягнення лізингодавцем цього майна в разі прострочення сплати відсотків – спрощений.

Лізингова схема більш проста в оформленні. Водночас лізинговий договір накладає на лізингоодержувача тягар обов’язків щодо умов використання майна. За кредитної схеми споживач має більше свободи щодо використання та розпорядження придбаним за кредитні кошти майном.