Коли електронне листування сторін не береться до уваги

Електронний документообіг та звітність

Сторони спору

Позивач – ПрАТ; відповідач – ТОВ.

Обставини справи

Між позивачем (покупцем) і відповідачем (постачальником) був укладений договір на постачання товару. Товар був поставлений несвоєчасно. А умовами договору була передбачена неустойка (штраф і пеня) за неналежне виконання договірних зобов'язань. Позивач пред'явив відповідачеві претензію з вимогою сплатити неустойку, проте відповідач її проігнорував. Тоді позивач подав до господарського суду позов про стягнення з відповідача штрафу і пені. Суд задовольнив позовні вимоги покупця частково, оскільки частина договірних зобов'язань з постачання товару була виконана своєчасно. Суд апеляційної інстанції залишив у силі це судове рішення. Незадоволений таким результатом справи відповідач подав касацію до ВСУ.

Позиції сторін

Позивач (покупець). Просить відмовити постачальникові в задоволенні касаційної скарги і залишити в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідач (постачальник). Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і відмовити в задоволенні позову. Мотивує свою позицію тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги електронне листування між позивачем і відповідачем, з якого зрозуміло, що строк постачання товару був змінений. А значить, не можна говорити про несвоєчасне постачання товару.

На чиєму боці суд

ВСУ був на боці позивача, залишивши в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій (Постанова ВСУ від 28.12.19 р., ЄДРСР, реєстр. № 86717260).

Аргументи суду

1. Умовами договору не передбачена процедура електронного документообігу. Крім того, відповідач направляв позивачеві свої повідомлення щодо строків виконання договору без дотримання вимог про наявність обов'язкових реквізитів електронного документа і завірення його своїм електронним підписом. Тому представлені відповідачем скриншоти електронних листів не є належними письмовими електронними доказами.
2. Електронне листування між сторонами не може бути прийняте судом як доказ, оскільки відповідно до положень ст. 654 Цивільного кодексу зміна умов договору має бути здійснена в тій самій формі, що й первинний договір. Будь-які зміни щодо встановленого специфікацією строку постачання товару до договору не вносилися.
3. Роздрукування електронного листування не може вважатися електронним документом (копіями електронних документів) у розумінні ч. 1 ст. 5 Закону від 22.05.03 р. № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі – Закон № 851). Згідно з названою нормою, електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
4. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону № 851 електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписання електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Висновок

У цьому спорі постачальник, виконуючи умову договору, буде вимушений сплатити значну суму неустойки лише тому, що не узгодив з покупцем строки постачання належним чином. Договір між сторонами спору був укладений у паперовому вигляді, тому будь-які зміни до нього, у тому числі і щодо строків постачання, потрібно було оформляти теж у паперовому вигляді. Або до договору потрібно було включити (спочатку або шляхом унесення змін) умову про електронний документообіг між сторонами. Але й тоді потрібно було завіряти листи електронним підписом. Ні те, ні інше сторонами не було зроблено, що й призвело до фінансових втрат відповідача.