Веб-сайт: облік створення та функціонування

«Електронні витрати» підприємства: мобільний зв’язок, Інтернет, сайт

Сьогодні веб-сайти використовуються з різними цілями. Деякі сайти виконують тільки представницькі функції. Це може бути, наприклад, сайт-візитка – електронний аналог традиційної паперової візитки. Основне його призначення – представити те або інше підприємство (реалізовувані ним товари, виконувані роботи, надавані послуги) і вказати необхідні для контакту відомості (адреси, телефони, e-mail). Усе більше з’являється сайтів інтернет-магазинів. Такі сайти – сучасні торговельні точки, через які можна продавати товари (роботи, послуги). По суті, інтернет-магазин – це звичайний магазин, «вітрина» і «прилавок» якого розташовані в Інтернеті.

Створення, розкручування та обслуговування сайтів потребують витрат. Як потрібно вести облік таких витрат та як вони впливають на податки, які підприємства змушені сплачувати, ви дізнаєтесь із цієї статті.

Загальні положення

Визначення терміна «веб-сайт» містить ряд нормативних актів, прийнятих різними відомствами.

Податківці зазвичай використовують визначення, наведене в Порядку № 327 (див., наприклад, ІПК ДФС від 16.05.18 р. № 2183/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, № 2185/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, далі - ІПК № 2183 та № 2185). Так, згідно з п. 1.3 Порядку № 327 веб-сайт – це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою в Інтернеті разом з інформаційними ресурсами, які знаходяться в розпорядженні певного суб’єкта та забезпечують доступ юридичних і фізичних осіб до цих ресурсів та інших інформаційних послуг через Інтернет. Подібне визначення міститься і в п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2155, що набув чинності в листопаді 2018 року.

Спеціальне визначення зазначеного терміна дає Закон № 3792. У ст. 1 цього Закону під веб-сайтом мається на увазі сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об’єктів авторського права та(або) суміжних прав, пов’язаних між собою та структурованих у межах адреси веб-сайту та(або) облікового запису особи, яка має права інтелектуальної власності (далі – ІВ) на сайт. Доступ до цих об’єктів здійснюється через інтернет-адресу, яка може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики та(або) числової адреси за інтернет-протоколом.

Ми не даремно навели ці громіздкі визначення. Адже вони дозволяють зрозуміти, на що потрібно витратитися суб’єкту господарювання (далі – СГ), щоб створити сайт і підтримувати його продуктивну роботу.

Із вищевикладеного випливає, що для створення та обслуговування сайту необхідно:

• присвоїти сайту доменне ім’я. Користувачі Інтернету працюють не із числовими адресами за інтернет-протоколом (так звані IР-адреси), а з доменними іменами – буквено-цифровими виразами, які ідентифікують будь-який комп’ютер абонента в цій мережі (див. Порядок № 522). Тобто доменне ім’я – це унікальна адреса в Інтернеті;
• підписатися на послугу хостингу – послугу з розміщення сайту на сервері постачальника послуг (провайдера), який має постійне підключення до Інтернету;
• мати апаратні засоби – комп’ютерні комплектуючі, «залізо», електронні та механічні частини обчислювального пристрою, що входять до складу системи або мережі (англ. hardware);
• мати програмні засоби, тобто набір програм, які й змушують апаратну частину системи виконувати необхідні дії, «пожвавлюють» комп’ютер (англ. software);
• створити та підтримувати контент, тобто все, що присутнє на сайті (текст, зображення, аудіо, відео та інші файли з будь-якими розширеннями).

Які характеристики сайту важливі для бухобліку та оподаткування?

По-перше, потрібно з’ясувати, що це за птах. Якщо опиратися на визначення зі ст. 1 Закону № 3792, сайт є сукупністю об’єктів авторського права та/або інших суміжних прав. Ці об’єкти повинні бути пов’язані та структуровані між собою з можливістю доступу через Інтернет.

Тобто веб-сайт можна вважати окремим твором, який є об’єктом авторських прав на кшталт комп’ютерної програми або бази даних (компіляції даних). Складові цього твору самі можуть бути об’єктами авторських прав (див. також лист від 22.01.07 р. № 16-14/231).

По-друге, важливо, у результаті чого сайт з’явився на підприємстві. Можливі такі варіанти:

• сайт розроблявся сторонніми виконавцями (юридичними або фізичними особами, резидентами або нерезидентами);
• сайт створювався силами працівників підприємства;
• сайт придбавався в його колишнього правовласника;
• використовується чужий сайт.

По-третє, потрібно визначитися з тим, про які права на сайт можна говорити в тому або іншому варіанті.

Розглянемо докладніше кожний із названих вище варіантів.

Варіант 1. Сайт розроблявся сторонніми виконавцями, тобто в рамках цивільно-правового договору (далі – ЦПД). Майнові права ІВ на цей об’єкт належать творцю цього об’єкта та замовнику спільно, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 430 ЦК). При цьому укладається договір про створення на замовлення та використання об’єкта права ІВ, у якому вказуються способи та умови використання об’єкта права ІВ замовником (ч. 1 ст. 1112 ЦК). Зазвичай замовнику за договором передають виключні майнові права на сайт.

Варіант 2. Сайт створювався силами працівників підприємства. Майнові права ІВ на цей об’єкт належать працівнику, який його створив, і роботодавцю спільно, якщо інше не встановлено трудовим договором (ч. 2 ст. 429 ЦК). І хоча Закон № 3792 стверджує, що виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено договором між роботодавцем і працівником (ч. 2 ст. 16), ВСУ все-таки віддає пальму першості ЦК (п. 24 постанови Пленуму ВСУ від 04.06.10 р. № 5).

Варіант 3. Сайт придбавався в його колишнього правовласника. Майнові права ІВ на такий сайт передаються покупцю за ЦПД на передачу таких прав (ч. 2 ст. 427 ЦК). У цьому випадку найчастіше передають виключні майнові права на сайт.

Варіант 4. Використовується чужий сайт. Для цього необхідний дозвіл особи, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права ІВ. Умови такого використання можуть визначатися ліцензійним договором (ч. 4 ст. 426, ст. 1109 ЦК).

По-четверте, слід визначити, яку роль створений (придбаний) сайт буде виконувати. Наприклад, можливі такі напрями використання сайту:

• сайт передбачається використовувати як інструмент для залучення та обслуговування покупців (замовників), наприклад, сайт інтернет-магазину;
• сайт потрібен виключно для реклами та просування товарів (робіт, послуг) на ринку або для підвищення ділової репутації, наприклад сайт-візитка.

Бухгалтерський облік

Авторське право та суміжні з ним права на комп’ютерні програми, компіляції даних (бази даних), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті, класифікуються як нематеріальні активи (далі – НА) (п. 5 П(С)БО 8). Правда, до складу витрат можуть потрапляти не тільки роялті (про це – нижче).

Сайт як НА

Для відображення в балансі придбаного сайту як НА потрібно, щоб (п. 6 П(С)БО 8):

• існувала ймовірність отримання майбутніх економічних вигід, пов’язаних з його використанням;
• вартість сайту була достовірно визначена.

Для НА, отриманого в результаті внутрішньої розробки, поряд із подібними вимогами (майбутні вигоди та можливість оцінити витрати), у п. 7 П(С)БО 8 говориться про наявність намірів, технічної можливості та ресурсів для доведення НА до стану, у якому він придатний для реалізації або використання.

Як визначити первісну вартість сайту-НА?

У цій частині немає ніяких особливостей. Згідно з П(С)БО 8 первісна вартість:

• придбаного сайту складається із ціни придбання, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням і доведенням до стану, у якому він придатний для використання (п. 11);
• сайту, створеного працівниками підприємства, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов’язані з його створенням і доведенням до стану придатності для використання за призначенням (п. 17).

На яких рахунках бухобліку відображається сайт-НА?

Витрати на придбання або створення сайту спочатку відображаються на субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів», а у звітному періоді введення сайту в експлуатацію списується із кредиту цього субрахунка в дебет субрахунка 125 «Авторські та суміжні з ними права».

Далі сайт амортизується протягом строку його корисного використання за методом, який обраний підприємством виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигід і зафіксований у розпорядчому акті при визнанні цього об’єкта активом (зарахуванні на баланс) (п. 25 П(С)БО 8). Для цього можна застосовувати методи, описані в П(С)БО 7. НА з невизначеним строком використання амортизації не підлягають (п. 25 П(С)БО 8).

Оскільки визначити умови отримання майбутніх економічних вигід від використання сайту, як правило, неможливо, зазвичай застосовують прямолінійний метод амортизації. Відповідна сума списується із кредиту субрахунка 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів» у дебет того рахунка витрат, код якого залежить від виконуваних сайтом функцій.

Сайт як витрати

Сайт може бути придбаний або створений виключно для реклами товарів (робіт, послуг), які продаються (виконуються, надаються) підприємством. Тоді діє п. 9 П(С)БО 8, де прямо написано: не визнаються НА, а підлягають відображенню в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені, витрати на рекламу та просування продукції на ринку. При списанні таких витрат буде задіяний рахунок 93 «Витрати на збут».

До подібних витрат можна віднести й витрати на підвищення ділової репутації підприємства. Наприклад, сайт-візитка компанії, на якому розміщена інформація про її солідних клієнтів, точно підвищить ділову репутацію цієї компанії. Витрати на такий сайт можна списати на рахунок 92 «Адміністративні витрати».

Витрати на домен і хостинг

З точки зору права, доменне ім’я не придбавають (його не можна придбати в принципі). Однак реєстратору доменних імен потрібно сплатити за те, щоб певне буквено-цифрове вираження якийсь час (як правило, не менше року) було інтернет-адресою сайту. Тому якщо сайт класифікується як НА, витрати на первісну реєстрацію домена (для виведення сайту в Інтернет потрібно зареєструвати доменне ім’я) включаються до його первісної вартості. А от витрати, пов’язані із продовженням права на використання домена, відносяться до витрат звітного періоду.

Оскільки хостинг потрібний для розміщення сайту в Інтернеті та забезпечення доступу відвідувачів до сайту, витрати на хостинг – це звичайні витрати на обслуговування сайту (вони не приводять до вдосконалення сайту, підвищення його функціональних можливостей і строку використання). Такі витрати логічніше вважати витратами на оренду місця для сайту (тобто для розміщення інформації на сервері інтернет-провайдера).

Якщо за продовження домена та хостинг сплачують аванс, його суму спочатку відображають на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», а в подальшому списують рівними частинами протягом строку дії договору.

Використання чужого сайту

У першу чергу потрібно визначити суть здійснюваних операцій.

Платежі, які є винагородою за користування або надання права на користування будь-яким авторським і суміжним правом, називаються роялті (п. 4 П(С)БО 15). У п. 5 П(С)БО 8 прямо зазначено: витрати на виплату роялті не визнаються НА. Отримане в користування авторське право обліковується на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи».

Чи можна платежі за користування чужим сайтом вважати роялті в цілях бухобліку?

Найчастіше ні. Згідно зі ст. 418, 440 і 441 ЦК право на користування авторським правом – одне з майнових прав ІВ, які можуть повністю або частково передаватися іншій особі. Таким користуванням є: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом і в будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною в збірники, бази даних, антології, енциклопедії тощо; публічне виконання; продаж, передача в найм (оренду); імпорт примірників, примірників перекладів, переробок і т. п.

Але ж у нашому випадку, швидше за все, нічого подібного не відбувається. Напевно сайт надається тільки для функціонального використання в господарській діяльності отримувача. Тобто цей отримувач фактично є його кінцевим користувачем, а значить, не «вписується» в положення ст. 441 ЦК (див., наприклад, постанову ВАСУ від 12.03.15 р. у справі № 2а/0470/1838/11, ЄДРСР, реєстр. № 43309019).

Може, ці платежі – плата за оренду сайту?

Теж не факт. Велика ймовірність, що такі платежі потрібно кваліфікувати як плату за обслуговування – доступ до програмного забезпечення (далі – ПЗ) постачальника, який працює в хмарній інфраструктурі.

Комітет з інтерпретації МСФЗ у березні 2019 року розглянув питання про те, що отримує клієнт, який здійснює платежі в обмін на право доступу до прикладного ПЗ постачальника в хмарній інфраструктурі: програмний актив для використання на правах оренди або послугу протягом строку дії цього договору. І відповідь на це запитання звучить так: якщо за договором в отримувача немає будь-яких прав на прийняття рішення про те, як і коли оновляти або змінювати конфігурацію ПЗ, а також яке обладнання (або інфраструктура) буде працювати, то договір між постачальником й отримувачем не можна вважати договором оренди програмного активу, він є договором на обслуговування.

Але як би не називалися платежі за використання чужого сайту – плата за оренду, плата за обслуговування (доступ до ПЗ в «хмарі»), роялті, з метою бухобліку це все одно будуть витрати, які списуються на витратні рахунки (субрахунки), код яких залежить від функціоналу сайту.

Податок на прибуток

Платники податків, які не здійснюють коригування фінрезультату до оподаткування на різниці, передбачені розд. III ПК, визначають об’єкт оподаткування за правилами бухобліку. Бухгалтерський фінрезультат, де враховано всі витрати, пов’язані із сайтом, і буде для них об’єктом оподаткування.

Платникам податків, які добровільно або в обо­в’язковому порядку проводять такі коригування, теж потрібно враховувати, як витрати на придбання (створення) сайту відображено в бухобліку. Однак можливо, що потім бухгалтерський фінрезультат доведеться коригувати на податкові різниці.

Сайт як НА

У цьому випадку діють норми ст. 138 ПК, тому що сайт, який визнано НА в бухобліку, є таким і з метою обкладення податком на прибуток (спеціального податкового визначення НА в ПК зараз немає).

Усе вказує на те, що сайт повинен входити до групи 5 НА (авторське право та суміжні права) зі строком амортизації відповідно до правовстановлюючого документа, але не менше 2 років. Водночас потрібно знати, що податківці роз’ясняють: витрати на розробку сайту слід амортизувати як НА групи 6 (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв) з амортизацією протягом строку, визначеного правовстановлюючими документами (ЗІР, категорія 102.05). Ну що ж, можливо, знайдуться платники податку на прибуток, які не будуть із ними спорити, – віднесення сайту до групи 6 дозволить замортизувати витрати навіть за рік або менше, якщо в правовстановлюючих документах буде зазначений цей строк.

Може статися так, що строк дії права користування сайтом не встановлено. І хоча в бухобліку такі НА амортизації не підлягають (п. 25 П(С)БО 8), строк корисного використання для нарахування податкової амортизації визначається підприємством самостійно, але не може бути менше 2 і більше 10 років (останній абзац пп. 138.3.4 ПК).

Зауважимо також, що податкові особливості властиві операціям із придбання сайту (послуг із розробки сайту) у нерезидентів із низькоподаткових юрисдикцій (Перелік № 1045) або нерезидентів з особливою організаційно-правовою формою (Перелік № 480). Ці операції можуть бути контрольованими і спричинити необхідність ТЦУ-коригувань згідно з пп. 140.5.2 ПК. Якщо операції не будуть контрольованими, то може «включитися» пп. 140.5.4 ПК, що вимагає збільшення фінрезультату на 30 % вартості придбання, якщо ціна не підтверджена за принципом «витягнутої руки».

Про те, що при придбанні необоротних активів у нерезидента можливі ТЦУ-коригування, податківці роз’яснили ще в ІПК ДФС від 25.05.17 р. № 370/6/99-99-15-02-02-15/ІПК. Вони звернули увагу на те, що контрольованими є всі операції, які можуть впливати на фінрезультат до оподаткування (у цьому випадку – у майбутніх періодах, коли нараховується амортизація). А про те, що при придбанні необоротних активів фінрезультат може бути збільшений згідно з пп. 140.5.4 ПК, ідеться в самому цьому підпункті.

Сайт як витрати

Припустимо, у бухобліку витрати на придбання (створення) сайту списуються до складу витрат звітного періоду. Тоді для цілей податку на прибуток фінрезультат може коригуватися, але тільки в разі придбання самого сайту або послуг із розробки сайту в нерезидентів (пп. 140.5.2, 140.5.4 ПК).

Витрати на домен і хостинг

Податківці вважають, що вирати, пов’язані з розміщенням сайту в Інтернеті (реєстрація доменного імені та хостинг) відносяться до групи 6 НА (ЗІР, категорія 102.05). Уважаємо, що погоджуватися із цим не варто, адже така позиція суперечить національним правилам бухобліку й підтверджується принципами міжнародних стандартів (див. вище).

Що стосується витрат на доменне ім’я, то їх слід капіталізувати лише на самому початку функціонування сайту – як витрати, пов’язані з доведенням сайту до стану, у якому він придатний для використання. У подальшому такі витрати будуть витратами, що забезпечують функціонування сайту.

Оскільки хостинг – це щось на зразок оренди місця для сайту, потрібно враховувати пп. «ґ» пп. 141.4.1 ПК. Згідно із цією нормою під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється лізингова/орендна плата, внесена резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента – лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди. Тобто із суми, яка перераховується нерезиденту, потрібно утримати податок на репатріацію за ставкою 15 %, якщо інше не зазначено в міжнародному договорі про уникнення подвійного оподаткування (див. також ІПК ДФС від 24.09.18 р. № 4129/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

Використання чужого сайту

У першу чергу слід визначитися із кваліфікацією платежів за використання сайту.

Якщо платник податків вирішить, що це платежі за оренду і вони виплачуються на користь нерезидента із низькоподаткової юрисдикції (Перелік № 1045) або нерезидента з особливою організаційно-правовою формою (Перелік № 480), може виникнути необхідність збільшувати фінрезультат на ТЦУ-різницю (пп. 140.5.2 ПК) або на різницю у вигляді 30 % вартості оренди (якщо ціна не підтверджена ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки») (пп. 140.5.4 ПК). Так само буде коригуватися фінрезультат і в разі, якщо такі платежі вважаються платою за обслуговування (доступ до ПЗ у «хмарі»).

Із платежів за оренду сайту в нерезидента-юрособи слід утримати податок на репатріацію за ставкою 15 %, якщо інше не встановлено міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування (пп. «ґ» пп. 141.4.1, пп. 141.4.2 ПК).

Однак податківці цілком можуть порахувати платежі за чужий сайт роялті. Зокрема, в ІПК від 22.12.17 р. № 3124/6/99-99-15-02-02-15/ІПК ДФС указала: якщо об’єкт ІВ, зокрема сайт, передається в користування без переходу права власності на нього, то платежі за таке використання сайту з метою обкладення податком на прибуток будуть уважатися роялті. Від себе додамо, що, говорячи про передачу права власності на сайт, ДФС, очевидно, має на увазі відчуження виклюних майнових прав на об’єкт права ІВ, оскільки говорити про передачу права власності на такий об’єкт некоректно.

І хоча сам цей виняток може дозволити не називати платежі за використання чужого сайту роялті, платник податку на прибуток, який поділяє цю позицію податківців, буде враховувати такі норми ПК. Якщо роялті нараховано на користь:

• нерезидента при здійсненні неконтрольованих операцій, виникає різниця на суму витрат із нарахування роялті, що перевищує суму доходів від роялті, збільшену на 4 % чистого доходу від реалізації за даними фінзвітності за попередній рік (пп. 140.5.6 ПК). Ці вимоги не застосовуються, якщо сума витрат підтверджується ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки»;
• нерезидента при здійсненні контрольованих операцій, – різниця на суму перевищення договірної вартості над ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки» (пп. 140.5.2 ПК);
• нерезидента, що не є бенефіціарним отримувачем роялті, нерезидента за об’єктами, право ІВ на які вперше виникло в резидента, нерезидента, що не підлягає роялті-оподаткуванню в країні своєї резиденції, платника єдиного податку юрособи, а також юрособи, яка звільнена від сплати податку на прибуток або сплачує податок за іншою ставкою, ніж 18 %, – різниця на всю суму (пп. 140.5.7 ПК);
• нерезидента-юрособи, з таких доходів потрібно утримати податок на репатріацію за ставкою 15 %, якщо інше не встановлено міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування (пп. «в» пп. 141.4.1, пп. 141.4.2 ПК).

Деякі особливості діють для суб’єктів кінематографії.

ПДВ

Тимчасово, до 1 січня 2023 року, згідно з п. 26¹ підрозд. 2 розд. XX ПК діє «програмна» ПДВ-пільга.

Не є об’єктом оподаткування виплата роялті в грошовій формі або у вигляді цінних паперів (пп. 196.1.6 ПК). Водночас орендні операції, місце постачання яких знаходиться на території України, обкладаються ПДВ за ставкою 20 % (пп. «б» п. 185.1 ПК).

Зауважимо: дотепер триває дискусія із приводу того, що п. 26¹ підрозд. 2 розд. XX ПК має на увазі під доступом до інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів. Визначення цього терміна ПК не містить. Судячи з ІПК ДФС від 28.02.19 р. № 794/ІПК/26-15-12-01-18, № 2185 та інших роз’яснень, податківці читають цю норму таким чином.

Якщо за умовами ЦПД надається доступ до програмної продукції (у т. ч. до інтернет-сайту або онлайн-сервісу) і, скориставшись таким доступом, платник податків:

• отримує програмну продукцію (її копію), то для цілей обкладення ПДВ така операція розцінюється як постачання програмної продукції, що не підлягає оподаткуванню відповідно до п. 26¹ підрозд. 2 розд. ХХ ПК;
• отримує право на використання програмної продукції, то це буде операція з надання права на використання програмної продукції, яка не підлягає оподаткуванню як роялті згідно з пп. 196.1.6 ПК.

Якщо ж за умовами ЦПД під наданням доступу до програмної продукції розуміється виключно надання права на пошук, обробку та отримання інформації й інші аналогічні дії, учинювані за допомогою такої програмної продукції (її копії), то така операція вважається наданням послуг із пошуку, обробки, отримання інформації та виконання інших аналогічних дій і підлягає обкладенню ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 %.

Представники фіскального органу підкреслюють, що застосування відповідної норми ПК залежить від умов постачання програмної продукції, визначених у ЦПД.

Розглянемо під кутом цих роз’яснень різні варіанти надходження сайту на підприємство.

Варіант 1. Сайт розроблявся сторонніми виконавцями. Платник податків, який замовив розробку сайту на стороні, швидше за все, не отримає податковий кредит із ПДВ у зв’язку з використанням розроблювачем норми п. 26¹ підрозд. 2 розд. ХХ ПК про звільнення від оподаткування. Адже замовнику за договором, найімовірніше, будуть передані виключні майнові права на програмну продукцію – результат комп’ютерного програмування у вигляді інтернет-сайту.

Тому при розробці сайту нерезидентом потрібно особливо ретельно підійти до формулювань договору (замовляти не послуги з розробки сайту, а сам сайт), а також бажано отримати письмову індивідуальну податкову консультацію, що роз’яснює це питання. Адже місце постачання послуг із розробки ПЗ визначається згідно з пп. «в» п. 186.3 ПК: це місце, у якому отримувач послуг зареєстрований як СГ. І в разі придбання послуг, що обкладаються ПДВ, у нерезидента замовнику доведеться спочатку нарахувати за таким придбанням податкові зобов’язання, а потім (якщо він платник ПДВ) – відобразити податковий кредит (п. 197.8, 198.1, 208.2 ПК).

Варіант 2. Сайт створювався силами працівників підприємства. У цьому випадку діють загальні правила нарахування ПДВ.

Варіант 3. Сайт придбавався в його колишнього правовласника. У зв’язку зі звільненням, наданим п. 26¹ підрозд. 2 розд. ХХ ПК, вхідного ПДВ не буде. ПДВ не нараховується навіть якщо купівлю зроблено в нерезидента.

Варіант 4. Використовується чужий сайт. У цьому випадку важливо, як оформлено договір із постачальником та як його можна інтерпретувати.

Оскільки плата за оренду з місцем постачання послуг на території України обкладається ПДВ, виникне право на податковий кредит. При оренді сайту в нерезидента отримувач послуг повинен самостійно нарахувати податкові зобов’язання і може (якщо він платник ПДВ) відобразити податковий кредит.

Виплата роялті в грошовій формі або у вигляді цінних паперів не є об’єктом оподаткування, а зна­чить, вхідного ПДВ не буде. Проте при випла­ті роялті на користь нерезидента не потрібно самостійно нараховувати податкові зобов’язання.

Постачання «хмарних» послуг у вигляді доступу до інтернет-сайту або онлайн-сервісу (контролери вважають, що це не повинні бути послуги лише з пошуку, обробки та отримання інформації) звільняється від обкладення ПДВ. Тому, якщо постачальник – резидент, він не нарахує податкові зобов’язання з ПДВ, а значить, в отримувача послуг не буде податкового кредиту. Якщо постачальник – нерезидент, отримувачу не потрібно нараховувати податкові зобов’язання.

А як обкладаються ПДВ послуги хостингу, отримані від нерезидента?

Як було зазначено вище, хостингом логічно вважати оренду місця для сайту. Та й після прочитання ІПК ДФС від 09.01.18 р. № 82/6/99-99-15-02-02-15/ІПК можна зробити висновок, що податківці дорівнюють послуги хостингу до оренди (лізингу) рухомого майна – серверів. Тому якщо їх надає нерезидент, то місцем постачання таких послуг буде вважатися місце, у якому отримувач послуг зареєстрований як СГ (для резидента це територія України). Отже, відповідальним за нарахування та сплату податку в бюджет буде отримувач послуг.

Приклад

На підприємстві був розроблений сайт, основне призначення якого – реклама та продаж продукції, що випускається. При створенні сайту підприємство:

• виплатило авторську винагороду своєму працівнику в розмірі 10 000 грн., ЄСВ – 2 200 грн.;
• оплатило послуги з реєстрації доменного імені – 360 грн. (у т. ч. ПДВ – 60 грн.);
• оплатило послуги хостингу (плата щомісячна) – 300 грн. (у т. ч. ПДВ – 50 грн.);
• оплатило послуги із просування сайту неплатнику ПДВ (після введення його в експлуатацію) – 5 000 грн. без ПДВ.

В обліку ці операції відображаються так:

(грн.)

Висновки

З метою бухобліку витрати на створення (придбання) сайту можуть формувати НА, а можуть списуватися до складу витрат звітного періоду. НА виникає у випадку, якщо сайт контролюється підприємством і буде генерувати економічні вигоди в майбутньому.

При визначенні об’єкта обкладення податком на прибуток виходять із того, як сайт відображено в бухобліку. Що стосується ПДВ, то при створенні (придбанні) сайту вхідного ПДВ найчастіше не буде через «програмну» пільгу.