Оподаткування представництва нерезидента в Україні: від ПДВ до ЄСВ

Цілі статті: розповісти про особливості сплати податків і зборів (крім податку на прибуток) представництвом нерезидента в Україні (далі – ПН); навести роз'яснення контролюючих органів, знакові для ПН.

ПДВ у ПН: Мінфін поставив крапку

Постійне ПН (далі – ППН) у контексті розд. V Податкового кодексу (далі – ПК) уважається такою самою особою, що й звичайний резидент – юрособа (пп. 14.1.139 ПК). ДФС підкреслює: будь-яких винятків та/або особливостей реєстрації представництва як платника ПДВ чинне законодавство не передбачає (Індивідуальна податкова консультація ДФС від 20.10.17 р. № 2323/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, далі – ІПК № 2323).

Тому ППН, тобто представництво, яке провадить господарську діяльність:

• або зобов'язане реєструватися як платник ПДВ, якщо воно здійснює постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, в обсязі, що перевищує 1 млн грн. за останні 12 місяців (п. 181.1 ПК). На думку податківців, операціями, що підлягають оподаткуванню, є операції, які обкладаються податком за ставкою 20 %, 7 % та 0 %, а також звільнені від оподаткування;
• або може реєструватися як платник цього податку за своїм добровільним рішенням (п. 182.1 ПК). Цей крок буде виправданим тоді, коли у ПН як контрагента будуть ПДВ-платники.

Некомерційне ПН, тобто представництво, яке не провадить господарську діяльність в Україні, хіба що сплачуватиме ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України. Адже обов'язок сплачувати ПДВ при імпорті виникає незалежно від того, є особа платником цього податку чи ні.

Ну і як нюанси оподаткування можна навести положення п. 180.2 ПК: якщо ППН – неплатник ПДВ надає послуги, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідальність за нарахування та сплату податку до бюджету несе отримувач послуг.

Закінчимо ПДВ-розділ статті згадкою про важливу подію, що відбулася в серпні поточного року. Ця подія – поява Узагальнюючої податкової консультації щодо обкладення податком на додану вартість операцій з отримання постійним представництвом нерезидента фінансування від головної компанії – нерезидента, затвердженої наказом Мінфіну від 03.08.18 р. № 673 (далі – УПК № 673).

Чому ця подія така важлива? Та тому, що ППН довгий час (як до набуття чинності ПК, так і після цієї події) піддавалися тиску з боку податківців, що вимагають обкладати ПДВ суми, отримані від компанії-нерезидента на утримання представництва.

Правда, і самі податківці не могли остаточно розібратися, що при цьому відбувається.

Скажімо, в ІПК № 2323 ДФС стверджувала: гроші, які надходять на рахунок іноземного представництва в Україні від головної компанії на покриття витрат представництва (у т. ч. виплату зарплати) потрібно розцінювати як плату за послуги, надані цим представництвом головній компанії на митній території України. А значить, ці послуги є об'єктом оподаткування і за ними потрібно нараховувати ПДВ на загальних підставах.

А ось в Індивідуальній податковій консультації від 15.02.18 р. № 628/6/99-99-15-02-02-15/ІПК ДФС була не така категорична. Вона повідомила: якщо гроші, які надходять на рахунок постійного представництва в Україні від головної компанії – нерезидента, не є компенсацією вартості товарів/послуг, які поставляються таким представництвом, то при їх отриманні представництво не нараховує ПДВ, оскільки відсутній об'єкт оподаткування. Тобто ДФС дала можливість ППН самим визначити, буде це плата за послуги чи ні.

Суди найчастіше вирішували це питання на користь платників податків (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 02.10.14 р. № К/9991/49059/12 у справі № 2а-3828/09/1370). У цьому документі суд, зокрема, зазначив, що представництво не є юрособою, а виступає лише структурним підрозділом іноземної компанії, тому між представництвом і головною компанією не можуть мати місця операції цивільно-правового характеру з надання послуг або результатів робіт. Відповідно, немає і розрахунків за ці послуги.

Ось і Мінфін в УПК № 673 резюмував: фінансування витрат постійного представництва нерезидента в Україні не може вважатися компенсацією вартості товарів/послуг у зв'язку з тим, що операції між головною компанією і таким представництвом не можуть уважатися постачанням товарів/наданням послуг. Тобто відсутній об'єкт обкладення ПДВ, а значить, при отриманні таких грошей ППН не нараховує податкові зобов'язання з ПДВ.

ПДФО, ВЗ, ЄСВ у ПН: усе як у всіх, але з мале-е-енькими винятками

ПДФО і військовий збір

При виплаті своїм працівникам заробітної плати ПН є податковим агентом (пп. 14.1.180 ПК). А значить, має утримувати ПДФО із суми таких виплат за їх рахунок за ставкою 18 % (пп. 168.1.1 ПК). Також ПН зобов'язане утримувати з доходів, що обкладаються ПДФО, військовий збір (далі – ВЗ) за ставкою 1,5 % (п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПК). На цьому наполягала і ДФС у листі від 16.09.15 р. № 19780/6/99-99-17-03-03-15 (далі – Лист № 19780).

Наприклад, у таких договорах (конвенціях) може бути сформульоване правило, суть якого роз'яснена в листі ДПС від 27.12.12 р. № 12744/0/71-12/12-1017. Ідеться про те, що держава, у якій фізособа працює за наймом, не має права обкладати дохід від роботи за наймом, якщо виконуються три умови:

• фізособа знаходиться в цій державі протягом періоду або періодів, що не перевищують сукупно 183 дні протягом календарного року;
• винагорода виплачується наймачем або від імені наймача, який не є резидентом цієї держави;
• витрати на виплату винагороди не здійснює постійне представництво або постійна база, які наймач має в державі.

Для того щоб винагорода була звільнена від оподаткування в державі джерела виплати, мають виконуватися одночасно всі три вищеназвані умови.

Крім того, пільги з оподаткування можуть бути передбачені в розд. XX ПК (наприклад, див. п. 9 підрозд. 1).

ЄСВ

Тут спостерігається така картина. У п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону від 08.07.10 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) як платники названі філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств. До 1 січня 2016 року – дати набуття чинності Закону від 24.12.15 р. № 909-VIII, який виключив зі складу платників ЄСВ працівників, – діяв також п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464. Згідно із цією нормою із числа фізосіб, які працюють у філіях, представництвах та інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, платниками внеску були тільки громадяни України та особи без громадянства. На цій підставі представники контролюючих органів стверджували: іноземні громадяни, які працюють у відокремлених підрозділах іноземних підприємств, загальнообов'язковому соціальному страхуванню не підлягають (див. Лист № 19780, лист ПФУ від 18.02.11 р. № 3117/03-20).

Чи можна сьогодні не нараховувати ЄСВ на зарплату іноземних громадян, які працюють у ПН?

Схоже, і сьогодні зберігається той самий принцип. Так, ДФС у листі від 15.04.16 р. № 8520/6/99-99-17-03-03-15, а також Індивідуальній податковій консультації від 16.02.18 р. № 643/6/99-99-13-02-03-15/ІПК зазначила:

• загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання (ст. 253 КЗпП);
• страхувальниками є, зокрема, роботодавці, а застрахованими особами – фізособи, які відповідно до законодавства підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачують та/або за яких сплачують ЄСВ (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464);
• платники ЄСВ названі в ч. 1 ст. 4 Закону № 2464. До них віднесені, зокрема, такі роботодавці, як філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, розташовані на території України.

ДФС пише: оскільки на іноземних громадян, які працюють у представництвах іноземних підприємств, розташованих на території України, норми ст. 253 КЗпП не поширюються, вони не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Відповідно, зазначені представництва не є страхувальниками для працівників-іноземців при нарахуванні та виплаті їм на території України доходу у вигляді заробітної плати. Тобто ЄСВ за ставкою 22 % потрібно нараховувати тільки на зарплату громадян України.

Дійсно, у преамбулі до КЗпП зазначено, що цей Кодекс визначає правові основи і гарантії здійснення громадянами України (а не громадянами інших держав або особами без громадянства) права на працю.

Інші податки у ПН: винятків не спостерігається

Залежно від виду діяльності, яку провадить ПН, у нього може виникати необхідність сплачувати інші податки та збори, установлені ПК.

Наприклад, нерезидент придбав в Україні земельну ділянку або іншу нерухомість, що відрізняється від земельної ділянки. Якщо нерезидент збирається із цієї нерухомості «стригти купони» без посередників, він може зареєструвати постійне представництво (див. лист Міндоходів від 06.08.13 р. № 14101/7/99-99-18-05-01-17). Якщо діяльність нерезидента матиме негосподарський характер, він може створити некомерційне представництво. Але і постійне, і некомерційне представництво за земельну ділянку будуть зобов'язані сплачувати земельний податок (якщо земельна ділянка знаходиться у власності нерезидента) або орендну плату за землі державної або комунальної власності (якщо нерезидент цю ділянку орендує). Нерезидент – власник нерухомості, що відрізняється від земельної ділянки, через своє представництво сплачуватиме податок на нерухомість.

Так само йде справа і зі сплатою акцизного податку, екологічного податку, рентної плати та інших податків і зборів. Іноді в ПК як платник податку навіть спеціально названі ПН (див., наприклад, п. 240.1, 255.1, 256.1 НК).

Висновки

Досягши вартісних реєстраційних критеріїв, постійне ПН в обов'язковому порядку реєструється як платник ПДВ.

Фінансування ПН головною компанією – нерезидентом ПДВ не обкладається.

«Зарплатні» виплати у ПН обкладаються ПДФО і ВЗ у загальному порядку, а ось ЄСВ нараховується тільки на зарплату українських громадян, а на виплати іноземцям, які працюють у ПН, не нараховується.