Переоцінка запасів

Під переоцінкою запасів мається на увазі зміна їх вартості або в бік збільшення (дооцінка), або в бік зменшення (уцінка). У якому порядку проводиться переоцінка та як вона відображається в бухгалтерському обліку відповідно до МСФЗ, ви дізнаєтеся із цієї консультації.

Нормативна база

При проведенні переоцінки запасів суб’єкти господарювання керуються такими нормативно-правовими документами:

• П(С)БО 9 «Запаси»;
• МСБО 2 «Запаси»;
• Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, із групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затвердженим наказом Мінекономіки та Мінфіну від 10.09.96 р. № 120/190 (далі – Положення № 120/190).

Оцінка запасів

Відповідно до вимог П(С)БО 9 запаси слід відображати в обліку та звітності за найменшою із двох оцінок – первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Аналогічну норму містить і МСБО 2.

У переважній більшості випадків облік запасів та відображення інформації про них у звітності здійснюється за первісною вартістю, однак іноді підприємства вимушені обліковувати та відображати запаси у звітності за чистою вартістю реалізації.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо (п. 25 П(С)БО 9, § 28 МСБО 2):

1) вони втратили первісно очікувані економічні вигоди, а саме:

• зіпсовані або пошкоджені;
• повністю або частково застаріли;
• залежалися на складах;
• закінчується строк їх придатності;

2) на дату балансу їх ціна знизилась.

Кожна із зазначених підстав має бути підтверджена документально.

Як визначається чиста вартість реалізації в національних та міжнародних стандартах бухгалтерського обліку, покажемо в таблиці.

Визначення чистої вартості реалізації запасів

Чиста вартість реалізації визначається окремо за кожною одиницею запасів, тобто окремо за кожним найменуванням або однорідною групою чи видом. Визначення чистої вартості реалізації запасів за однорідними групами або видами здійснюється відповідно до МСБО 2 у разі, якщо запаси, що відносяться до однієї номенклатурної групи продукції, мають подібне призначення або кінцеву мету використання, виробляються та продаються в одному географічному регіоні, але практично не можуть бути оцінені окремо від інших одиниць даної групи продукції.

Етапи проведення переоцінки запасів

Етап 1. Виявлення запасів, які мають бути переоцінені. Для цього створюється комісія і проводиться інвентаризація запасів.

Етап 2. Визначення переоціненої вартості запасів.

Розмір уцінки товарно-матеріальних цінностей визначає комісія на основі експертних оцінок. При цьому мають ураховуватися ступінь втрати споживчих властивостей цінностей, уцінка яких проводиться, а також насиченості ними ринку. Запаси, які раніше були уцінені, але не реалізовані, можуть оцінюватися повторно до рівня цін можливої реалізації (п. 11 Положення № 120/190). Слід пам’ятати, що уцінці не підлягають ТМЦ, які оформлено у заставу, перебувають у резерві або на відповідальному зберіганні (п. 5 Положення № 120/190).

У кожному наступному періоді після проведення уцінки запасів слід проводити нову оцінку чистої вартості їх реалізації.

Етап 3. Відображення результатів переоцінки в обліку. Порядок такого відображення залежить від того, які запаси уцінюються, чи збільшується вартість запасів, що раніше були уцінені.

Облік переоцінки запасів

Згідно із П(С)БО

Уцінка запасів. Сума, на яку проводиться уцінка запасів, відображається за дебетом субрахунка 946 «Втрати від знецінення запасів» та кредитом рахунків ТМЦ. Якщо документально зафіксовано псування запасів або їх недостачу, то суми нестач і втрат внаслідок псування відображаються у складі витрат періоду за дебетом субрахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» у кореспонденції з кредитом рахунка запасів, псування яких виявлено. До моменту встановлення осіб, винних у псуванні цінностей, суми нестач і втрат додатково відображаються за дебетом позабалансового субрахунка 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».

Дооцінка запасів. Якщо виявиться, що чиста вартість реалізації раніше уцінених запасів збільшується, то на суму збільшення слід збільшити вартість таких запасів за кредитом рахунків відповідних запасів. Одночасно визнається інший операційний дохід за кредитом субрахунка 719 «Інші доходи від операційної діяльності». При цьому збільшення вартості раніше уцінених запасів може відбуватися виключно в межах суми попередньої уцінки. Це пов’язано із положенням П(С)БО 9 та МСБО 2 щодо необхідності ведення обліку і відображення запасів у звітності за найменшою із двох вартостей. Існування такої вимоги фактично означає, що дооцінювати можна лише запаси, які раніше було уцінено, і тільки в межах суми попередньої уцінки.

Зауважимо, що згідно із П(С)БО у примітках до фінансової звітності слід розкривати інформацію:

• про балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;
• суму збільшення чистої вартості реалізації, що відбулася внаслідок дооцінки запасів.

Згідно із МСБО

Уцінка запасів. У разі проведення уцінки запасів за МСБО 2 (§ 34) таку суму слід визнавати у складі витрат періоду, у якому здійснюється їх уцінка до чистої вартості реалізації. Тобто логіка формування проведення така сама, як і в П(С)БО 9: дебет субрахунка 946 та кредит рахунків ТМЦ.

Зверніть увагу: якщо запаси на дату балансу хоча б один раз було оцінено за чистою вартістю реалізації, то відповідно до П(С)БО 9 та МСБО 2 у кожному наступному періоді слід проводити нову оцінку цієї вартості (§ 33 МСБО 2).

Також слід зауважити, що матеріали та сировина не уцінюються, якщо очікується, що виготовлена з них продукція буде реалізована за собівартістю або за ціною, вищою від собівартості (§ 32 МСБО 2).

Дооцінка запасів. У разі збільшення вартості раніше уцінених запасів згідно із МСБО 2 обліковий запис, зроблений для відображення такої уцінки, слід сторнувати. Однак сума, що сторнується, не може бути більшою за суму раніше проведеної уцінки вартості запасів (§ 33 МСБО 2). Така сама норма установлена і П(С)БО 9.

Вимоги до розкриття інформації про переоцінку запасів у фінзвітності містить МСБО 2.

Приклад

30.06.15 р. на підприємстві оптової торгівлі (платник ПДВ) виявлено 50 упаковок борошна (розфасовано по 2 кг), що залежалося на складі (не реалізовано протягом 6 місяців із дати придбання). Облікова вартість борошна – 30 грн. за упаковку без ПДВ, загальна вартість – 1 500 грн. Керівником прийнято рішення про уцінку товару до рівня 80 % вартості придбання. Після проведеної переоцінки 30 упаковок борошна протягом липня реалізовано.

30.07.15 р. отримано нову партію борошна від того самого виробника, такого самого розфасування, купівельною вартістю 45 грн. за упаковку. За результатами проведеної 31.07.15 р. інвентаризації прийнято рішення дооцінити непроданий залишок.

В обліку ці операції відображаються так:

(грн.)