Що таке гарантійний резерв згідно з МСБО 37

У МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи» визначено порядок визнання, оцінки та розкриття забезпечень (резервів) під витрати: на гарантійний ремонт (§ 17); реструктуризацію (§ 70–83); на виконання зобов'язань за обтяжливими контрактами (§ 66–69), щодо виведення об'єктів з експлуатації, на захист навколишнього середовища (§ 19, 21). Зазначимо, що МСБО 37 застосовується всіма суб'єктами господарювання при обліку забезпечень, на які поширюється дія цього стандарту.

Раніше ми вже розглядали, як на основі норм МСБО 37 відобразити в обліку створення і використання резервів під витрати на рекультивацію земель. Сьогодні розповімо, як створити забезпечення (резерв) під витрати на гарантійні ремонти чи заміни (далі – гарантійні ремонти).

Нагадаємо основні положення, викладені в МСБО 37. Нижче в тексті даємо посилання на параграфи цього стандарту.

Забезпечення або резерв (англ. provision) – це зобов'язання з невизначеним строком або сумою, яке виникло в результаті минулих подій (§ 10). Подію, через яку виникло зобов'язання, називають подією, що зобов'язує (англ. оbligating event).

Зобов'язання може бути:

• юридичним (ґрунтується на законодавстві чи випливає з договору);
• конструктивним (часто повторюється на практиці, виникло внаслідок минулої події або своїми діями суб'єкт господарювання створив в інших сторін обґрунтовані очікування, що він виконає взяті на себе зобов'язання).

Резерв створюється, коли (§ 14):

• у підприємства виникло юридичне або конструктивне зобов'язання;
• існує ймовірність, що для врегулювання цього зобов'язання буде необхідним вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди;
• можна достовірно оцінити величину зобов'я­зання.

Якщо ці умови не виконуються, резерв не має створюватися.

Наприклад, підприємство здійснює гарантійні ремонти реалізованих товарів, що мають дефекти. Покупцям про це відомо. Якщо у проданому товарі виявляється дефект (подія, що зобов'язує), то підприємству доведеться погасити зобов'язання, яке виникло перед покупцем. Припустимо, з досвіду підприємство знає, що витрати на ремонт одного виробу в середньому становлять 100 грн. Проте в кожному конкретному випадку невідомо, скільки треба витратити точно: 50 грн., 100 грн., 150 грн. або іншу суму. Також невідомо, коли відбудеться подія, що зобов'язує, і чи відбудеться вона взагалі. Тому резерв під витрати на гарантійні ремонти (гарантійний резерв) є зобов'язанням із невизначеним строком і сумою. Причому гарантійний резерв має використовуватися лише для тих витрат, під які його створено (§ 61).

У наказі про облікову політику в розділі, що стосується забезпечень, зазначте:

• під які конкретно майбутні витрати слід формувати гарантійні резерви;
• яким методом оцінювати гарантійний резерв (наприклад, методом «очікуваної вартості»);
• якими документами підтверджувати напрям використання гарантійного резерву;
• хто відповідальний (за підрозділами підприємства) за збір даних, на підставі яких приймається рішення про створення резерву, і в які строки подається така інформація.