Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Наказ про нормування витрати матеріалів у виробництві

Юлія Гужел

27.11.2017 26262 0 6


Акценти цієї статті:

  • показники, які слід ураховувати при аналізі та розрахунку норм витрати сировини та матеріалів на виготовлення продукції;
  • зразок наказу про введення в дію норм витрати.

Які витрати нормуються

У виробничій діяльності нормуванню підлягають усі види сировини та матеріалів. Норми витрати матеріалів і сировини при виготовленні продукції – це свого роду рецептура, дотримання якої дозволяє запланувати їх потребу для виготовлення продукції та раціонально розподілити їх витрачання.

Норми являють собою максимально допустиму кількість матеріалу, необхідну для виробництва продукції при планованому обсязі виробництва.

Якими документами користуватися

При встановленні норм підприємству слід керуватися галузевими нормативними документами (наприклад, стандартами в будівництві), загальними актами з нормування витрат, технічними умовами та самостійно розробленими внутрішніми документами (наприклад, калькуляціями).

На сьогодні в Україні діє ГОСТ 14.322-83 «Нормування витрат матеріалів», у якому наведено загальні положення щодо встановлення норм. Розглянемо їх.

Що слід ураховувати при визначенні норм

При визначенні норм витрати матеріалів необхідно враховувати (п. 1.4 ГОСТ 14.322-83):

  • корисну витрату матеріалу;
  • технологічні відходи, обумовлені технологією виробництва;
  • втрати матеріалів.

Корисна витрата матеріалу – це кількість матеріалу, фактично використаного при виготовленні одиниці даного виду продукції.

До складу технологічних відходів включаються відходи, які використовуються як вихідна сировина при виготовленні інших видів продукції.

Втрати матеріалів – це безповоротні відходи, які не можуть використовуватися для виробництва будь-яких видів продукції.

Що не включається в норми витрат

У норми витрат матеріалів при виготовленні продукції не включаються (п. 1.5 ГОСТ 14.322-83):

  • відходи і втрати, не пов'язані з установленими технологічними процесами та організацією виробництва (наприклад, втрати матеріалів при їх транспортуванні та зберіганні);
  • втрати і відходи, обумовлені невиконанням вимог стандартів і технічних умов;
  • витрати сировини та матеріалів, пов'язана із браком, випробуванням зразків, ремонтом, налагодженням обладнання, пакуванням готової продукції.

Як класифікувати норми

Норми класифікуються за такими основними групами:

  • за ступенем укрупнення об'єктів нормування (індивідуальні та групові). Індивідуальні норми визначають витрату матеріалів на одиницю продукції (наприклад, при індивідуальних замовленнях). Групові норми – це середньозважені величини, розраховані за встановленими номенклатурами для виготовлення планованої кількості виробів одного виду;
  • за ступенем укрупнення номенклатури матеріалів (зведені і специфіковані). Зведені норми розраховуються для встановлення потреби в певній номенклатурі сировини для виготовлення виробів. Специфіковані – для визначення потреби в конкретному виді сировини та матеріалів для виготовлення одиниці продукції;
  • за періодом дії (наприклад, на рік або на п'ять років).

Як розрахувати норми

Для розробки норм використовуються два методи: розрахунково-аналітичний і дослідний.

При розрахунково-аналітичному методі застосовуються показники використання матеріалу та установлений певним стандартом склад норм. Основними джерелами для застосування цього методу є: креслення, технологічні документи, нормативи витрати матеріалів на одиницю продукції, нормативи відходів і втрат.

Дослідний метод передбачає розрахунок затрат матеріалів на основі отриманих у лабораторних умовах або в процесі виробництва вимірів кількості корисних матеріалів, їх відходів і втрат.

Також при аналізі та розрахунку норм слід ураховувати показники, що служать для оцінки рівня прогресивності встановлених норм та їх економічності, а саме:

  • коефіцієнт використання – характеризує ступінь використання сировини. Визначається як співвідношення корисної витрати сировини до встановленої на одиницю продукції норми;
  • коефіцієнт розкрою – характеризує ступінь використання матеріалів при їх розкрої. Визначається як відношення маси (довжини, площі, обсягу) усіх видів заготовок до маси (довжини, площі, обсягу) використовуваного матеріалу;
  • видатковий коефіцієнт. Розраховується як відношення норми витрати, установленої на одиницю продукції, до корисної витрати сировини (зворотний коефіцієнту використання);
  • вихід продукту – визначається як відношення кількості виробленого продукту до кількості витраченої сировини, матеріалів;
  • коефіцієнт вилучення продукту з вихідної сировини – розраховується як відношення вилученої корисної речовини у вихідному матеріалі до загальної кількості речовини, що міститься у вихідному матеріалі.

Для чого необхідні норми

Як ми вже говорили, головне призначення норм витрати матеріалів і сировини – це планування витрати матеріалів, необхідних для виготовлення продукції. Планування дозволяє економно витрачати сировину та матеріали, а також максимально уникнути їх необґрунтованих втрат.

Крім цього норми дозволяють правильно розрахувати собівартість товару в бухгалтерському обліку, що досить важливо не тільки для правильності складання фінансової звітності, але й для розрахунку податків.

Наприклад, згідно з п. 11 П(С)БО 16 до складу собівартості реалізованої продукції (субрахунок 901) включається її виробнича собівартість, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та наднормативні витрати (наприклад, технологічні втрати). А от брак, отриманий, наприклад, з вини працівника, повинен бути компенсований ним, тому до складу собівартості не включається.

Іншими словами, завдяки встановленим нормам витрат підприємство не завищить необґрунтовано собівартість реалізованої продукції, і тоді в бухгалтерському та податковому обліку собівартість буде розрахована правильно.

Яким документом затверджуються норми

Норми витрат уводяться в дію на підприємстві внутрішнім розпорядчим документом (наприклад, наказом – див. зразок). Списання матеріалів за затвердженими нормами здійснюється на підставі калькуляцій і накладних на переміщення матеріалів.

Самі норми розробляються технологом, а затверджуються директором підприємства.

1 из 1

Висновки

Норми витрати сировини та матеріалів, використовуваних при виробництві продукції, слід затверджувати розпорядчим документом керівника підприємства (наказом). Такий наказ дозволяє: добитися економного витрачання, а також планування кількості сировини та матеріалів для подальшого виробництва продукції; правильно розрахувати собівартість реалізованої продукції, що впливає на достовірність бухгалтерського й податкового обліку.

Коментарі до матеріалу

Оформити передплату на розділ «Комерція»

Найповніша бібліотека безпечних рішень з бухобліку, податків та права

4428 грн. / рік

Купити

Кращі матеріали