Якщо бухгалтера змушують виконати незаконну дію

Бухгалтер на підприємстві

Загальні положення

У житті майже кожного головбуха виникало запитання: чи можна не виконати розпорядження керівника, яке суперечить законодавству, і чи може керівник за це покарати? Ці запитання дуже важливі, оскільки від них залежить відповідальність, яка може бути покладена на бухгалтера. Тож розповімо, як діяти в такій ситуації.

На випадок пред’явлення таких вимог до бухгалтера в Кодексі етики професійних бухгалтерів, затверджений рішенням Аудиторської палати України від 30.11.06 р. № 168/7 (далі – Кодекс етики) (на думку Аудиторської палати України, є обов’язковим до застосування (рішення Аудиторської палати України від 27.09.12 р. № 257/15) надано такі рекомендації (див. п. 2.3 розд. 2):

• обговорити конфлікт з безпосереднім керівником. Якщо це не допомагає вирішити проблему, пов’язану з пред’явленням до бухгалтера вимоги діяти незаконно, слід звернутися до вищого керівника (органу) (наприклад, це можуть бути загальні збори господарського товариства, якщо директор (дирекція) розв’язати проблему не може);
• якщо конфлікт таким чином не вирішений, бухгалтер повинен відмовитися виконувати незаконну вимогу й подати доповідну записку з інформацією про це керівникові підприємства.

Як крайній випадок Кодекс етики називає звільнення бухгалтера за власним бажанням з повідомленням керівникові про причини такого рішення (п. 15.3). Водночас у Кодексі визнається, що бухгалтер через професійну етику повинен дотримуватися конфіденційності, що зазвичай не дозволяє йому повідомити про виниклу проблему третім особам. Проте він зобов’язаний це зробити, якщо цього вимагає чинне законодавство. Але це етична сторона питання, а стосовно юридичної сторони йдеться далі.

Наказ керівника: право чи обов’язок?

Ураховуючи вимоги законодавства, усі накази та/або розпорядження керівника повинні бути законними. Накази або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина (ч. 2 ст. 41 Кримінального кодекс). Накази, які не підпадають під наведене визначення, не є законними, а тому є злочинними (незаконними). Зважаючи на це, головний бухгалтер за загальним правилом не повинен виконувати такі накази.

Свого часу в Мін’юсті (див. лист від 08.08.14 р. № 416-0-2-14/8.2) намагалися висвітлити можливий конфлікт між бухгалтером і керівником підприємства. Однак позиція міністерства фактично звелася до цитування норм Конституції, зокрема ст. 19 (ніхто не може бути змушений робити те, чого не передбачено законодавством) та ст. 60 (ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази).

Проте на практиці найпоширенішими вимогами керівництва, з якими може не погодитися головний бухгалтер, є:

• виконання роботи, не передбаченої посадовою інструкцією та трудовим договором;
• запровадження ненормованого робочого дня (причому ненормований він буває лише в бік збільшення тривалості робочого часу) без урегулювання цього питання колективним договором і без виплати відповідної компенсації працівникові;
• ставити свій підпис там, де його не слід ставити (під документом, з яким головний бухгалтер не згоден), подавати звітність, яка не відповідає реальному стану справ на підприємстві та (або) містить неправдиві або перекручені дані, тощо.

Порядок дій у разі отримання незаконного наказу

Насамперед звернімося до давнішнього нормативного акта – постанови Ради Міністрів СРСР від 24.01.80 р. № 59 «Про заходи щодо вдосконалювання організації бухгалтерського обліку й підвищення його ролі в раціональному й ощадливому використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів» (далы - Постанова № 59). Вона дещо проллє світло на аналізовану проблему.

Та чи й досі чинною є ця постанова? З одного боку, Мінфін (див. лист від 17.10.03 р. № 31-04200-30-23/148) вважає, що оскільки сучасним українським законодавством урегульовано питання роботи головних бухгалтерів, то Постанова № 59 наразі не застосовується. Протилежної думки дотримуються фіскали (див. лист ГоловКРУ від 16.09.03 р. № 12-14/384). На їхню думку, ця постанова досі є чинною й повинна застосовуватися юрособами всіх форм власності в частині, що не суперечить Конституції та законам України (постанова Верховної Ради від 12.09.91 р. № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»). А оскільки на сьогодні Законом від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не врегульовано порядку дій головного бухгалтера, Постанова № 59 може використовуватись у цій частині.

Отже, п. 15 Постанови № 59 говорить таке: головному бухгалтерові забороняється приймати до виконання й оформлення документи, що суперечать законодавству та встановленому порядку приймання, зберігання та витрати коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей. Після одержання від керівника розпорядження зробити таку дію головбух, не приводячи його до виконання, у письмовій формі має звернути увагу керівника на незаконність виданого ним розпорядження. У разі одержання від керівника повторного письмового розпорядження головний бухгалтер виконує його, і тоді відповідальність несе керівник.

Додатково зауважимо, що нині для бюджетної сфери порядок дій урегульовується Типовим положенням про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженим постановою КМУ від 26.01.11 р. № 59 (далі – Типове положення № 59). Пункт 14 цього документа вказує на порядок дій головбуха в разі отримання від керівника бюджетної установи розпорядження вчинити дії, які суперечать законодавству:

• інформувати в письмовій формі керівника про неправомірність такого розпорядження;
• надіслати керівникові установи, якій підпорядкована бюджетна установа, та керівникові органу Казначейства за місцем обслуговування бюджетної установи відповідне повідомлення. Керівник органу Казначейства повинен розглянути у триденний строк отримане повідомлення та здійснити в разі встановлення факту порушення бюджетного законодавства відповідні заходи, про що інформує в письмовій формі керівника бюджетної установи, якій підпорядкована бюджетна установа, та головного бухгалтера.

Як бачимо, є певна схожість алгоритму дій радянської Постанови № 59 та Типового положення № 59, а саме отримання розпорядження в письмовій формі повторно та звернення до вищого органу.

Бухгалтерам підприємств приватної форми власності пропонуємо діяти таким чином:

1. Після надходження від керівника незаконного, на думку головного бухгалтера, наказу останній інформує керівника про це в письмовій формі, обґрунтовуючи свою позицію.

2. Якщо зазначене не допомагає розв’язати проблему, то в разі повторного отримання такого наказу слід звернутися до управлінського персоналу вищого рівня. А саме направити повідомлення про незаконність такого наказу до загальних зборів учасників ТОВ, загальних зборів акціонерів або наглядової ради акціонерного товариства, власника приватного підприємства. Тут усе залежить від форми власності та вищого/керуючого органу.

Радимо такі звернення оформлювати у двох примірниках, обґрунтовувати свою позицію посиланнями на законодавство, обов’язково зареєструвати цей документ та на своєму примірнику зробити примітку про реєстрацію і примітку про направлення керівникові (власникові підприємства). Такі дії та письмовий доказ у подальшому, у разі підтвердження факту незаконності наказу, допоможуть убезпечити бухгалтера.

3. Якщо етичний конфлікт триває після того, як усі можливі варіанти його розв’язання на внутрішніх рівнях вичерпано, бухгалтер може не мати іншої альтернативи, ніж відмовитися від виконання завдання та подати доповідну записку з інформацією про це відповідному представникові підприємства.

Наслідки відмови від виконання незаконного наказу керівника

Головний бухгалтер, який відмовився виконати (не виконав) наказ керівника (законний чи незаконний), несе дисциплінарну відповідальність.

Керівник може «провчити» головного бухгалтера притягненням до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни та застосувати тільки один із таких заходів стягнення:

• догана,
• або звільнення.

Звісно, на цьому «останню крапку» не поставлено, і головний бухгалтер може оскаржити таку відповідальність (догану чи звільнення) і звернутися до комісії із трудових спорів та/або суду. У такому разі доказом буде наявність письмового звернення з обґрунтуванням незаконності наказу, за який постраждав головний бухгалтер.

Насамкінець щиро побажаємо вам мудрих і добропорядних керівників. Щоб усе викладене в цій статті вас оминало і не відбувалося ніколи, а наші рекомендації залишилися для вас лише на папері.

Співавтор
Марія Макієвська