Трудові договори із сезонними та тимчасовими працівниками

Для кого ця стаття: для працівників кадрових служб, а також тих, що управляють ділянками сільгосппідприємств, на яких є сезонні та тимчасові працівники.

Чим корисна ця стаття: подано основні законодавчі норми трудових відносин із сезонними та тимчасовими працівниками, відмінні від норм строкового трудового договору. Наведені зразки наказів про прийняття на роботу спростять їх розробку на підприємстві, а накази про звільнення працівників до закінчення строку трудового договору можна буде складати із запропонованих конструктивних елементів.

Законодавство про трудові відносини в сільгоспвиробництві

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором із фізособами (ч. 1 ст. 3 КЗпП).

Згідно з ч. 2 ст. 3 КЗпП особливості праці членів кооперативів та їх об’єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, установленому законодавством.

Істотні особливості правового регулювання трудових відносин щодо цих об’єктів господарювання законодавством не передбачені, крім можливості встановлення таких особливостей у статутах підприємств з іноземними інвестиціями. Також є нормативна можливість укладати з найманими працівниками трудові контракти у фермерських господарствах і сільгоспкооперативах. В іншому на працівників сільського господарства норми КЗпП та інших актів трудового законодавства поширюються повністю.

Нормативна база за сезонними і тимчасовими працівниками

Норми діючого законодавства про працю диференціюють регулювання трудових відносин за низкою ознак і критеріїв: віком, статтю, сімейним станом (для жінок, що мають дітей) і т. д. За строком дії трудового договору встановлено норми правового регулювання праці працівників, які уклали строковий трудовий договір, а також тимчасових і сезонних працівників.

Як зазначено в ст. 7 КЗпП, особливості регулювання праці тимчасових і сезонних працівників, як і інших осіб і працівників, установлюються законодавством. До таких актів законодавства відносяться Укази Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.74 р. № 310-IX «Про умови праці робітників та службовців, зайнятих на сезонних роботах» і № 311-IX «Про умови праці тимчасових робітників та службовців» (далі – Укази № 310, № 311).

Згідно з постановою Верховної Ради від 12.09.91 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», Укази № 310 і № 311, як і інші законодавчі акти Союзу РСР із питань, які не врегульовані українським законодавством, діють у частині, що не суперечить Конституції і законам України.

Постановою КМУ від 27.04.98 р. № 578 затверджено Положення про порядок організації сезонних робіт. Однак із його прийняттям Указ № 310 не втратив чинність, тому що згаданим Положенням в основному регламентується організація сезонних робіт, а не трудові відносини.

На сьогодні в Україні діє Список сезонних робіт і сезонних галузей (далі – Список), затверджений постановою КМУ від 28.03.97 р. № 278. До нього включено ряд робіт і галузей і із сільського господарства, а саме:

• робота в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмільництві, на вирощуванні та збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанних культур, лікарських рослин;
• робота на інкубаторно-птахівницьких і міжгосподарських інкубаторних станціях.

Незважаючи на те що Список затверджено відповідно до ч. 9 ст. 6 Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) (сезонним і тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується КМУ), він має загальне значення і не обмежується встановленим порядком надання відпусток. У зв’язку із цим слід зазначити, що норми п. 10 Указу № 310 і п. 10 Указу № 311 (сезонні та тимчасові працівники правом на відпустку або на заміну її грошовою компенсацією не користуються) суперечать ч. 9 ст. 6 Закону № 504, тобто діючому законодавству, тому не застосовуються.

В Україні є також Список сезонних робіт, зайнятість на яких протягом повного сезону зараховується до стажу при призначенні пенсії за рік роботи, затверджений постановою КМУ від 12.10.92 р. № 583. Правда, до нього сільськогосподарські роботи не включені.

Особливості правового регулювання трудових відносин

Трудові договори із сезонними та тимчасовими працівниками – різновид строкового трудового договору (укладаються на будь-який строк за угодою сторін, ст. 23 КЗпП), від якого вони відрізняються визначеністю строків їх дії.

На сезонних і тимчасових працівників законодавство про працю поширюється з винятками, установленими Указами № 310 і № 311, застосовно до сучасних умов.

Особливості правового регулювання трудових відносин із цими працівниками в порівнянні із правовим станом працівників на загальних умовах строкового трудового договору полягають у такому:

1) сезонними визнаються роботи, які в силу природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує 6 місяців. Переліки сезонних робіт затверджуються Кабміном. Трудовий договір при прийнятті на сезонні роботи може бути укладений на строк, що не перевищує тривалості сезону;

2) тимчасовими визнаються працівники, прийняті на роботу на строк до 2 місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), – до 4 місяців. Тимчасові трудові договори укладаються протягом усього року. До тимчасових працівників, зайнятих на сезонних роботах, застосовується законодавство про тимчасових працівників;

3) особи, оформлювані на сезонні та тимчасові роботи, повинні бути попереджені про це при укладанні трудового договору. У наказі про прийняття на роботу має бути зазначено, що працівник приймається на сезонну або тимчасову роботу (або зазначено період його роботи);

4) при прийнятті на зазначені роботи випробувний строк не встановлюється;

5) сезонні та тимчасові працівники мають право розірвати трудовий договір, письмово попередивши про це адміністрацію за три дні;

6) трудовий договір із працівниками, зайнятими на сезонних і тимчасових роботах, може бути розірваний з ініціативи адміністрації на підставах ст. 40 КЗпП, крім підстав, передбачених п. 5 ст. 40, а також у випадках:

• призупинення роботи на підприємстві, в установі, організації із причин виробничого характеру, а також скорочення роботи в них – на строк більше 2 тижнів для сезонних працівників і на строк більше одного тижня для тимчасових працівників;
• неявки на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності – безперервно протягом більше одного місяця сезонних працівників і протягом більше 2 тижнів підряд тимчасових працівників;
• невиконання тимчасовим працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внут-рішнього трудового розпорядку;

7) у випадках втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а також при встановленні законодавством України більш тривалого строку збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні за сезонними та тимчасовими працівниками місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш ніж до закінчення строку роботи за договором;

8) при припиненні трудового договору у випадках, передбачених ст. 44 КЗпП (крім випадків призову або вступу на військову службу), а також у випадку розірвання трудового договору при призупиненні робіт на підприємстві вихідна допомога виплачується сезонним працівникам у розмірі тижневого середнього заробітку, а тимчасовим працівникам – у розмірі триденного середнього заробітку;

9) незаконно звільненому сезонному або тимчасовому працівнику згідно з рішенням або постановою органу з розгляду трудових спорів виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу із дня звільнення до поновлення на роботі або закінчення строку роботи за договором, але не більш ніж за три місяці. У таких же межах виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця в зарплаті за час виконання нижчеоплачуваної роботи працівнику, незаконно переведеному на іншу роботу;

10) тимчасові працівники, які уклали трудовий договір на строк не більше 6 днів, у межах цього строку можуть бути залучені до роботи у вихідні та святкові дні без дозволу профспілкового комітету підприємства, установи та організації. За роботу в ці дні інші дні відпочинку не надаються, а оплата праці здійснюється в одинарному розмірі;

11) на сезонних працівників при роботі у вихідні та святкові дні поширюється дія законодавства України;

12) трудовий договір із тимчасовими працівниками вважається продовженим на невизначений строк у таких випадках (працівники не вважаються тимчасовими із дня первісного укладання трудового договору):

• коли тимчасовий працівник працював понад установлені строки і жодна зі сторін не вимагала припинення трудових відносин;
• коли звільненого тимчасового працівника знову прийнято на роботу на те саме підприємство, в установу, організацію після перерви, що не перевищує одного тижня, якщо строк його роботи до та після перерви в цілому перевищує 2 або 4 місяці відповідно;

13) праця сезонних працівників після закінчення строку трудового договору регулюється законодавством України.

Зразки наказів про прийняття та звільнення працівників

У зразках 1–5 наведено схеми практичної реалізації в кадровій роботі нормативних особливостей трудових відносин тимчасових і сезонних працівників.

У зразках 1–3 наведено примірні накази про прийняття на роботу та звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору тимчасових і сезонних працівників.

Зразок 4 містить базові фрагменти розробки наказів про звільнення тимчасових і сезонних працівників до закінчення строку трудового договору в розрізі основних причин звільнення. Увага до цих наказів пояснюється більшою кількістю законодавчо визначених причин звільнення та залежністю від них факту виплати або невиплати вихідної допомоги та його розміру.

У зразку 5 наведено наказ про звільнення сезонних працівників до закінчення строку трудового договору з використанням базових фрагментів наказів зі зразка 4.

Наведені зразки наказів розроблені відповідно до діючого законодавства та норм сучасного діловодства і повністю готові до застосування.

Висновки

Трудові договори із сезонними та тимчасовими працівниками (їх укладання та розірвання) оформляються згідно зі спеціальними нормами. Дотриматися цих норм допоможе запропонований у статті механізм розробки відповідних наказів по персоналу.