Подання уточнюючого розрахунку під час камеральної перевірки
Суб'єкт господарювання може подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації під час проведення камеральної перевірки, якщо він не був про неї повідомлений
Сторони спору
Позивач – приватне підприємство (далі – ПП), відповідач – орган ДФС.
Обставини справи
У жовтні 2016 року позивач подав податкову декларацію з ПДВ за вересень 2016 року. У листопаді того ж року орган ДФС провів камеральну перевірку даних, зазначених у його звітності з ПДВ за вересень 2016 року.
У ході перевірки були виявлені порушення позивачем норм ПК, які призвели до заниження додатного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом поточного звітного періоду та завищення суми від’ємного значення, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
У грудні 2016 року ПП подало уточнюючий розрахунок (далі – УР) у зв'язку із самостійним виявленням помилок у декларації за вересень 2016 року.
Орган ДФС не визнав УР і виніс податкове повідомлення-рішення (далі – ППР), яким було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ і накладено штрафні санкції.
ПП подало до суду позов з вимогою визнати незаконними дії органу ДФС щодо невизнання УР і скасувати ППР.
Позов був задоволений. Орган ДФС із таким рішенням не погодився й оскаржив його до апеляційного суду.
Позиції сторін
Позивач: ПП самостійно виявило помилки та подало УР, а про проведення камеральної перевірки не було проінформоване. При поданні УР були дотримані правила ПК, тому в органу ДФС не було підстав не приймати даний документ.
Відповідач: УР не був прийнятий, оскільки поданий позивачем із порушенням п. 48.7 ПК, до того ж за період, який уже був перевірений органом ДФС.
На чиєму боці суд
Суд (Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.03.18 р., ЄДРСР, реєстр. № 73040941) залишив чинним рішення суду першої інстанції на користь ПП і зобов'язав орган ДФС прийняти УР, а також скасував ППР про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ і накладення штрафних санкцій.
Аргументи суду
1. Порядок складання податкової декларації встановлено ст. 48 ПК. Згідно з п. 48.1 ПК декларація повинна містити обов'язкові реквізити, передбачені п. 48.3 ПК. При їх відсутності документ не визнається податковою декларацією.
2. При прийнятті органом ДФС рішення про невизнання поданого позивачем УР податкових зобов'язань із ПДВ, нарахованих у зв'язку із самостійно виявленими помилками, не було зазначено, які саме норми ст. 48 ПК порушено.
3. Податкова декларація подається за звітний період у строк, установлений ПК. Платник податків зобов'язаний за кожний установлений ПК звітний період, у якому виникають об'єкти оподаткування, або при наявності показників, що підлягають декларуванню, подавати податкові декларації з кожного окремого податку, платником якого він є (ст. 49 ПК). У даному випадку позивач не порушив строк подання податкової декларації з ПДВ
4. Забороняється відмовляти в прийнятті податкової декларації із причин, не зазначених у ст. 49 ПК.
5. Платник податків при самостійному виявленні в наступних податкових періодах (з урахуванням строку давності) помилок у раніше поданій податковій декларації зобов'язаний подати до неї УР (п. 50.1 ПК).
6. Платник податків під час проведення документальних планових і позапланових перевірок не може подавати УР до поданих раніше податкових декларацій за будь-який звітний період із відповідного податку та збору, який перевіряється контролюючим органом (п. 50.2 ПК). Однак у даному випадку йдеться про камеральну перевірку. Позивач не був повідомлений про її проведення на момент подання УР. Тому в нього було законне право подати УР.
Висновок
При прийнятті рішення про невизнання УР, поданого у зв'язку із самостійним виявленням платником податків помилок, орган ДФС повинен указати причину такого невизнання. Платник податків має право подати до органу ДФС УР до податкової декларації у випадку, якщо він не знав про проведення камеральної перевірки
Коментарі до матеріалу