Отримайте доступ до більше 2 мільйонів готових рішень, публікацій та оглядів
Оформити
передплату

Прийнято Закон Про освіту

Редакція

06.09.2017 471 0 0

Прийнято Закон «Про освіту» (законопроект №3491-д).

Законодавчий акт регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.Згідно із Законом, «Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору».

Законом встановлено: «Кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак».

Закон передбачає, що право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, в різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Закон визначає державну політику у сфері освіти, згідно з якою «освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави».

Державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Законом встановлено, що мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.

Держава забезпечує кожному громадянинові України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях  (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах.

Закон визначає види освіти, форми здобуття освіти, структуру освіти, організаційно-правовий статус закладів освіти, встановлює автономію закладу освіти, управління закладом освіти, права і обов’язки засновника закладу освіти.

Закон також удосконалює систему управління освітою, визначає вимоги до формування змісту освіти, врегульовує питання економічної діяльності закладів освіти.

ЩО САМЕ ЗМІНЮЄ ЗАКОН:

1.Створення можливостей для розвитку компетентнісного навчання.

У концепції НУШ та в проекті Закону закладено ключові компетентності й наскрізні вміння, якими має володіти учень після закінчення школи.

Серед ключових компетентностей – вільне володіння державною мовою, математична, загальнокультурна та екологічна компетентності, підприємливість та інноваційність, економічна компетентність тощо.

А також наскрізні вміння – критичне та системне мислення, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, вирішувати проблеми.

Як у зв’язку із цим зміниться школа?

Відбудеться перехід від школи, де дають лише інформацію, до школи, де дитина отримує знання, а також уміння їх застосовувати та цінності для оцінки навколишнього світу і дійсності.

Дуже важливо навчити дітей спілкуватись між собою, створити безпечне середовище для їхнього розвитку.

Таке навчання передбачає впровадження нових методик викладання, зміну формату спілкування учнів, учителів та батьків, упровадження проектної роботи та навчання через діяльність.

Усе це неможливо “впихнути” у 2-річну профільну старшу школу, де діти мають поглибити вивчення профільних предметів та підготуватися до складання зовнішнього оцінювання без шкоди для свого здоров’я.

Саме тому нам необхідно збільшити тривалість навчання на рік та запустити повноцінну старшу профільну школу, де діти отримуватимуть достатні знання для вступу до ВНЗ.

Нова старша профільна школа матиме ліцеї академічного та професійного спрямування.

В академічному ліцеї учень може поглибити знання та вступити до ВНЗ.

У професійному – поряд із загальною середньою освітою, – школярі отримуватимуть першу професію.

Реалізувати усі ці зміни можна лише через Закон.

Хочу наголосити, що загальна тривалість навчання – разом із отриманням вищої освіти – при цьому не зміниться. Нова українська школа дозволить перейти від 4-річного бакалаврату у ВНЗ до 3-річного за більшістю спеціальностей.

2.Нова система мотивації та підвищення кваліфікації вчителів.

Проектом Закону передбачено систему добровільної зовнішньої незалежної сертифікації вчителів.

Це буде перевірка педагогів на володіння предметом, уміння спілкуватися з дітьми та використання сучасних методик компетентнісного навчання (навчання через діяльність, формування критичного мислення, організація роботи в групах, проектна робота тощо).

Вчителі, що успішно пройшли сертифікацію, отримуватимуть 20% надбавки до зарплатні й стануть носіями змін у шкільній освіті.

Не менш важливо – розширити способи підвищення кваліфікації для педагогів.

Зараз вони можуть це робити лише в інститутах післядипломної педагогічної освіти (ІППО), які самі, на жаль, не завжди не є зразком прогресивності.

Натомість Закон дасть можливість вчителям обирати місце та форми підвищення кваліфікації, яку можна буде отримати на тренінгах, у профільних установах та інших навчальних закладах.

Загальна кількість годин для підвищення кваліфікації вчителя впродовж 5 років не може бути меншою 150 годин. Вчитель має сам визначити коли та де проходити підвищення кваліфікації, але робити це щорічно.

Кошти для професійного зростання вчителя буде закладено до освітньої субвенції та фінансуватиметься з держбюджету.

Висококваліфікований вчитель має мати повагу та довіру суспільства, тому Закон надасть та захистить професійну свободу педагога.

Сьогодні педагоги можуть працювати за авторськими програмами. Але для того, аби їх затвердили, потрібно пройти сім кіл пекла. Закон дозволить вчителям працювати за розробленими ними освітніми програмами, або використовувати типову, що дає МОН – все залежить від готовності вчителя включатися до цього процесу.

Держава ж визначає очікувані результати на кожному етапі навчання учня (після кожного року навчання), а шлях досягнення цих результатів педагог може обирати сам, виходячи з талантів та потреб дітей.

3.Створення нової системи контролю за якістю освіти.

Закон повністю ліквідує атестацію шкіл – процедуру, яка себе дискредитувала через корупційну складову.

Також ліквідуються інспекції в районних управліннях освіти.

Як це відбувається зараз?

У кожному районному управлінні освіти є інспектори. Оскільки їх небагато, то для інспекцій залучаються ще й спеціалісти з методичних кабінетів. Таких інспекцій не буде, а методкабінети будуть надавати консультації тим, хто їх потребуватиме.

Натомість забезпечення якості освіти буде здійснювати Державна служба якості освіти. У ній працюватимуть колеги-фахівці вчителів, які даватимуть поради школі, як покращити навчальний процес. Головна мета – не санкції, а рекомендації.

Цей так званий “інституційний аудит закладу освіти” є єдиним плановим заходом державного нагляду (контролю) над школою. Він відбуватиметься один раз на 10 років.

Однак у виключних випадках він зможе проводитися у позаплановому порядку. Наприклад, якщо прийшов новий директор і бажає провести таку “перевірку”.

Державна служба якості освіти також отримує повноваження звертатися до судів з позовами про зобов’язання органів місцевого самоврядування чи місцевих органів управління освітою усунути порушення та виконати вимоги законодавства у сфері освіти.

Наприклад, якщо класи переповнені чи місцева влада не створює нормальні умови для роботи і навчання дітей. Це має суттєво доповнити механізми забезпечення законності в управлінні школами і захисту їхніх інтересів.

4.Створення реальної автономії школи, іншої системи управління та фінансова прозорість.

Згідно з проектом Закону, директори обиратимуться за конкурсом на 2 каденції – на 12 років максимум саме в цьому закладі освіти.

Це не виключає рішення директора стати керівником в іншому закладі освіти або перейти на іншу посаду.

Закон передбачає, що директори самі можуть призначати своїх заступників і педагогічний склад.

У проекті Закону передбачено, що кожен навчальний заклад муситиме оприлюднювати інформацію про надходження усіх коштів, а також їхнє призначення.

Особливо дражливою темою в цьому контексті є батьківські внески та відсутність прозорої системи їх використання і обліку.

Трапляються ситуації, коли держава виділяє кошти на заміну вікон у закладі, при цьому з батьків гроші збирають на ці ж цілі.

Після впровадження того, що пропонує Закон, батьки бачитимуть, скільки та на що витрачає кошти держава, а також зможуть контролювати використання своїх благодійних внесків.

 

Коментарі до матеріалу

Кращі матеріали