Підстави відсторонення працівника від роботи: ВСУ

Відсторонення працівника від роботи можливе тільки з підстав, що визначені законодавством, зокрема статтею 46 КЗпП, а тому невиконання вимог керівника не може бути підставою відсторонення працівника.

Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними та скасувати накази «Про вжиття заходів реагування та відмову окремих працівників від належного виконання своїх обов'язків» стягнути з ПАТ середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 33 497,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 3 жовтня 2016 року він перебуває у трудових відносинах з ПАТ. Наказом уповноваженої особи Фонду від 4 січня 2018 року його відсторонено від посади заступника директора департаменту по роботі з правоохоронними органами ПАТ. У ПАТ не попередили його у встановленому законом порядку про зміну умов праці, не запропонував йому для переведення на час простою усі наявні вакансії, чим порушив положення статей 32, 34 КЗпП. Зазначав, що вказані накази прийняті за відсутності визначених законодавством підстав для відсторонення працівників, з порушенням статті 46 КЗпП, а тому є незаконними та підлягають скасуванню. Відповідач не вживав відповідних заходів для забезпечення трудових прав позивача, збереження його зайнятості, необґрунтовано відсторонив його від посади, зменшив розмір заробітної плати, чим порушив його трудові права.

Позиція ВС

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Разом з тим за змістом статті 46 КЗпП допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Такої підстави відсторонення, як відмова виконувати розпорядження уповноваженої особи Фонду та вчинення дій, направлених на протидію законних вимог керівника, нормами статті 46 КЗпП не передбачено, будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би надавав право роботодавцю відсторонювати від посади працівника за невиконання вимог керівника відповідачем не зазначено.

З урахуванням наведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про незаконність наказу про відсторонення позивача від роботи.

Крім того, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не частини невиплаченої заробітної плати.

sud.ua