Коли чинність правової норми вища за її відповідність законодавчим принципам

Використання контролюючим органом чинної норми права не може трактуватись як порушення. Навіть якщо ця норма не відповідає основоположним принципам законодавства. На цьому наголосив Верховний Суд (постанова від 15.05.2019).

Міська рада у 2016 р. змінила правила пільгового оподаткування - у Положенні про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, уточнила, що від сплати податку звільняються інваліди І та ІІ груп на один об’єкт житлової нерухомості (у попередній редакції кількість об’єктів, на які поширювалася пільга, не зазначалась).

Такі зміни орган місцевого самоврядування вніс на виконання положень закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909-VІІІ стосовно рекомендації переглянути прийняті рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів на 2016 р. Міськрада також визначила, що рішення набуває чинності з 1.01.2016.

Податковий орган застосував рішення органу місцевого самоврядування (зі змінами) для нарахування податку на майно громадянина. Останній звернувся до суду, вважаючи, що фіскальний орган порушив принцип стабільності податкового законодавства,

закріплений у пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК, де зазначено, що зміни до будь-яких елементів податків і зборів не можуть уноситися пізніш як за 6 місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Позивач переконаний, що застосування вказаних змін до рішення міськради можливе лише з 2017 р.

Відповідач підкреслював, що рішення органу місцевого самоврядування не суперечить нормам ПК, оскільки податкова пільга не змінювалася, було лише уточнено кількість об’єктів оподаткування, на які ця пільга для інвалідів І і ІІ груп поширюється.

Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні адміністративного позову відмовили.

У постанові №825/1496/17 ВС погодився з висновком судів попередніх інстанцій, зазначивши, що контролюючий орган при реалізації владних управлінських функцій застосував ту норму права, яка була чинна на момент прийняття спірних рішень.

Також ВС наголосив, що згідно із загальноприйнятою в правозастосуванні юридичною кваліфікацією змін до податкового законодавства акт, який вносить зміни всупереч принципу стабільності, вважається чинним, оскільки не суперечить Конституції, як і іншим нормативно-правовим актам. Аналогічний підхід - до місцевих податків і зборів, право на встановлення яких законодавчо передано органам місцевого самоврядування. Норма пп.4.1.9 ПК встановлює обмеження, не передбачаючи жодних наслідків (зокрема санкцій) у разі його порушення.

ВС вважає, що за вказаних обставин у зазначеній справі порушення принципу стабільності саме собою не може бути підставою для визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень (контролюючого органу) та скасування податкових повідомлень-рішень, при винесенні яких відповідач дотримав приписів Кодексу адміністративного судочинства (ч.2 ст.2).

Отже, навіть за наявності порушення принципу стабільності шляхом прийняття радою рішення на виконання норм закону №909-VІІІ (оскарження якого на предмет правомірності, законності не здійснене), ураховуючи чинність такого рішення ради на час прийняття податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені законами України.

zib.com.ua