Викуп інвестиційним фондом прав вимоги з дисконтом з перепродажем: чи виникає оподатковуваний дохід

Кількість моделей ведення бізнесу, які дають змогу легально оптимізувати податкове навантаження, з кожним роком стрімко знижується. Ця тенденція простежується не тільки в Україні, а й в усьому світі. В Україні однією з таких моделей, яка зберігає життєздатність, є включення в групу компаній інвестиційного фонду, який має право не оподатковувати податком на прибуток доходи від своєї діяльності. Наскільки дієвою є така модель?

Найчастіше моделі роботи з інвестиційними фондами бувають двох видів.

Модель 1

На інвестиційний фонд передаються кошти або права інтелектуальної власності (зазвичай торговельні марки), після чого інвестиційний фонд видає відсоткові позики або передає в користування права інтелектуальної власності з оплатою за них у формі роялті. Така модель роботи дає змогу генерувати на компаніях групи податкові витрати у формі відсотків або роялті, а такі відсотки/роялті не оподатковуються на рівні інвестиційного фонду податком на прибуток (відповідно до норми пп. 141.6.1 Податкового кодексу України; далі – ПКУ) чи податком на додану вартість (далі – ПДВ) (відсотки і роялті не є об’єктом ПДВ).

Час від часу трапляються нападки податкової служби щодо таких моделей. Наприклад, у кейсі УФТ № 440/3633/19, розглянутому Верховним Судом, під приводом, що компанія-позичальник не потребувала позики від інвестиційного фонду, вона все-таки отримала її і сформувала податкові витрати у формі відсотків.

Модель 2

За такої моделі забудовник продає житлову нерухомість/права на житлову нерухомість на інвестиційний фонд за номінальною вартістю, а останній перепродує таку нерухомість/права на неї за ринковою вартістю. Прибуток, що залишається на інвестиційному фонді, не оподатковується податком на прибуток (пп. 141.6.1 ПКУ) чи ПДВ (друге й наступні постачання житлової нерухомості підпадають під ПДВ-пільгу відповідно до пп. 197.1.14 ПКУ).

Чи є податок на прибуток?

Моделі роботи з інвестиційними фондами досить обмежені в розмаїтті, оскільки нові моделі роботи потрапляють у поле зору податківців, через що зростає ризик, що, на думку податкових органів, такі операції повинні будуть оподаткуватися податком на прибуток як операції, які не пов’язані з інвестиційною діяльністю і не підпадають під згаданий пп. 141.6.1 ПКУ.

У зв’язку з цим інтерес викликав лист Державної податкової служби України № 1541, у якому розглядалася така операція: компанія з управління активами від імені пайового інвестиційного фонду купує права вимоги з дисконтом, після чого отримує виконання на себе за фактичною вартістю. Питання полягає в тому, чи оподатковується позитивна різниця між ціною придбання і виконання податком на прибуток на рівні інвестиційного фонду?

Податкова служба уникла прямої відповіді – у частині отримання виконання за фактичною вартістю. Водночас вона вказала, що якщо інвестиційний фонд перепродасть права вимоги, то позитивна різниця не оподатковуватиметься податком на прибуток відповідно до пп. 141.6.1 ПКУ.

Слід наголосити, що висновок податкової вже сам собою є позитивним, оскільки він підтверджує модель роботи, за якої на інвестиційному фонді накопичується прибуток від перепродажу прав вимоги, і такий прибуток не оподатковується податком на прибуток. Своєю чергою, компанії, які реалізовуватимуть права вимоги на користь інвестиційного фонду, зможуть генерувати в себе податкові збитки без будь-яких коригувань. Операції з перепродажу прав вимоги також не оподатковуються ПДВ унаслідок впливу норми пп. 196.1.5 ПКУ.

Крім того, у разі отримання інвестиційним фондом виконання за фактичною ціною позитивна різниця не повинна оподатковуватися податком на прибуток. Проте для інвестиційних фондів така діяльність не є типовою (зазвичай їм не потрібен такий предмет виконання).

devisu.ua