Кошти на відрядження, витрачені працівником понад установлені законодавством норми, своєчасно не повернуто: що з ЄСВ?

Базою нарахування ЄСВ для роботодавців – підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізосіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі зарплати за видами виплат, які включають основну та додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, серед іншого й у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці», та суму винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону від 08.07.10 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

Складові фонду оплати праці (далі – ФОП) визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.04 р. № 5 (далі – Інструкція № 5).

Перелік видів виплат, що здійснюються за кошти роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою КМУ від 22.12.10 р. № 1170 (далі – Перелік № 1170).

Згідно з п. 3.15 розд. ІІІ Інструкції № 5 та п. 6 розд. I Переліку № 1170 витрати на відрядження (добові у повному обсязі, вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення, компенсаційні виплати та добові, які виплачуються при переїзді на роботу в іншу місцевість згідно із чинним законодавством) не належать до ФОП та не є базою нарахування ЄСВ.

Отже, до бази нарахування ЄСВ не включаються суми коштів, витрачені працівником на відрядження понад установлені законодавством норми та не повернуті в установлені строки.

www.dp.tax.gov.ua