Чи має право на пільгову пенсію ренгенлаборант рентгенологічного відділення?
Виплата пільгових пенсій та актуарні розрахунки за МСФЗ
Як згідно з МСФЗ створити забезпечення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій
Перш за все роботодавцю потрібно визначити, хто з його працівників найближчим часом може стати пенсіонером.
Згідно зі ст. 1 Закону №1058 пенсіонер – це особа, яка відповідно до Закону №1058 отримує пенсію. Найпоширеніший вид трудових пенсій – пенсія за віком. Тож далі розглядатимемо саме цей випадок.
Згідно з оновленою ст. 26 Закону №1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення такої пенсії після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу 25-35 років. Підвищення норми страхового стажу відбувається поетапно, кожного року на рік. Втім, 60 років – це не єдиний мінімальний вік, на який насамперед має звертати увагу роботодавець. Право на пенсію за віком можуть розраховувати й жінки, яким виповнилося 55 років, звичайно ж за наявності відповідного страхового стажу. Детальніше про все це читайте тут.
З 2018 року роботодавця, у якого штат від 8 до 20 чоловік, мають також цікавити працівники, яким до настання права на пенсію за віком лишилося 10 і менше років (тобто мінімально 45 років у жінок і 50 років у чоловіків). Для чого? Для дотримання окремої квоти на працевлаштування осіб передпенсійного віку. Детальніше про це ми писали тут і тут.
Зверніть увагу: 2018 рік є першим звітним роком, за яким роботодавці, для яких передбачено квоту для працевлаштування осіб передпенсійного віку, мають звітувати про її виконання. Така інформація подається роботодавцями щороку не пізніше 1 лютого після звітного року до будь-якого зручного для відвідування органу Держслужби зайнятості незалежно від місцезнаходження за формою, наведеною у додатку до Порядку №271.
Як тільки працівник передпенсійного віку стане на законних підставах пенсіонером, то відповідно підприємству слід переглянути можливість дотримання квоти.
Розмір пенсії залежить не тільки від страхового стажу особи, а й від заробітку (доходу), який вона отримувала протягом всієї своєї трудової діяльності.
Але розпочнемо зі страхового стажу. Так, згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. До страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків, за формулою:
ТП = Св : В, де
ТП — тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св — сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
В — мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Тож, якщо роботодавець взагалі не сплачує страхових внесків (ЄСВ) до бюджету (тобто працівник працює неофіційно), то такий працівник не матиме страхового стажу за весь період такої роботи.
Якщо ж працівник відпрацював неповний робочий місяць (був прийнятий на роботу чи звільнений посеред місяця), а роботодавець сплатив страховий внесок виходячи із фактичного заробітку працівника (наприклад, зовнішнього сумісника), тобто не із мінімального розміру зарплати, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ, то такий працівник може розраховувати не на цілий страховий місяць, а лише на його частину, розраховану по вищенаведеній формулі. Про це також нагадав ПФУ у листі від 17.03.2017 р. №8134/04-11.
Що може зробити працівник, якщо не вистачає страхового стажу? Його можна «докупити», доплативши ЄСВ так, аби загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (абз. 2 ч. 3 ст. 24 Закону №1058). Порядок проведення такої доплати визначено роздiлом 15 Iнструкцiї №21-1.
Тепер з’ясуємо, як розмір зарплати впливає на розмір пенсії. Якщо розглядати це спрощено, то зараз згідно з ч. 2 ст. 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за певною формулою, в якій використовується, зокрема, такий показник як коефіцієнт заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn). При його розрахунку якраз і береться сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески.
Тобто чим більша буде сума заробітної плати працівника, тим вищим буде коефіцієнт заробітної плати (доходу) за відповідний місяць, а відтак й сума пенсії буде вища.
При цьому слід розуміти, що, згідно зі ст. 41 Закону №1058, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом про ЄСВ – максимальної величини бази нарахування ЄСВ, визначеної відповідно до закону.
Якщо ж працівнику нараховується мінімальна заробітна плата (тобто в таких місяцях коефіцієнти заробітку будуть невисокими), то й пенсія буде наближатися до мінімальної.
Питання, що стосуються подання та оформлення документів для призначення пенсій регулюються р. ІІІ Порядку №22-1.
Згідно з п. 3.2 Порядку №22-1 обов’язок з підготовки документів для оформлення пенсій працюючим громадянам покладено на роботодавця. Причому уповноважена посадова особа підприємства зобов’язана не пізніше місяця до дня досягнення працівником пенсійного віку письмово повідомити його про виникнення права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах (п. 3.1 Порядку №22-1).
Встановленої форми повідомлення на законодавчому рівні немає, а тому робити це слід у довільній формі (у ній варто вказати, що в особи з певної дати виникає право на пенсію; зазначити вид такої пенсії та попросити, аби особа надала роботодавцю заяву про призначення пенсії).
Заява про призначення пенсії працюючим особам подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. Хоча, за бажанням працівника, така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника (п. 1.2 Порядку №22-1).
Отже, першим документом для призначення пенсії є заява працівника про призначення пенсії за формою, наведеною у Додатку 3 до Порядку №22-1.
Роботодавець, отримавши заяву від працівника, у 10-денний строк з дня її отримання оформляє всі необхідні документи і:
Якщо деякі документи відсутні, то роботодавець надає працівнику допомогу щодо їх одержання. У разі якщо підготовлено не всі необхідні для призначення пенсії документи, до ПФУ, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково у відповідні строки, передбачені Порядком (п. 3.2 Порядку №22-1).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (п. 1.6 Порядку №22-1).
Які ж ще до заяви слід додати документи для призначення пенсії за віком?
Вони всі перераховані у п. 2.1 Порядку №22-1, а саме:
Перелік документів, які додаються до заяви про призначення інших видів пенсії, прописаний у р. ІІ Порядку №22-1.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи ПФУ.
Втім, тільки в оригіналах подаються документи про стаж, вік та заробітну плату. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства за місцем останньої роботи або ПФУ (п. 2.23 Порядку №22-1).
Згідно зі ст. 38 КЗпП вихід на пенсію є однією з підстав для звільнення з ініціативи працівника. Причому цю підставу віднесено ч. 1 ст. 38 КЗпП до поважних. А це означає, що роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір з таким працівником у строк, про який він просить, тобто без 14 днів відробітки (ч. 1 ст. 38 КЗпП).
У трудовій книжці пишеться така підстава: «Звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком, ст. 38 КЗпП України».
Що стосується остаточного розрахунку, то він звичайний: працівнику потрібно виплатити всі суми, що належать йому, в день звільнення (ст. 116 КЗпП).
Якщо ж працівник-пенсіонер й надалі бажає працювати на підприємстві, то відповідно проводити звільнення не потрібно.
Важливо! Відповідно до абз. 2 п. 2.4 Порядку №22-1 призначення пенсії за віком або по інвалідності здійснюється незалежно від того, припинена робота на момент звернення за пенсією чи ні А ось щодо пенсії за вислугу років, то працівнику, в якого виникло право на таку пенсію, для можливості її отримання необхідно звільнитися з роботи.
Гарантії соціального захисту осіб похилого віку (тобто осіб, які вже досягли мінімум 55 років (жінки) та 60 років (чоловіки) особи, а також осіб, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року, прописані у р. ІІІ Закону №3721-XII. Розглянемо деякі з них:
Крім цього, відповідно до Закону №2005-VIII переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці надається також працівникам, яким залишилося менше 3 років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону «Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається працівникам-пенсіонерам за віком - тривалістю до 30 календарних днів щорічно.
Наведемо відповіді на найголовніші питання, які виникають у роботодавців. Вони повинні знати, що:
Відповідно до змін, внесених до ст. 2 Закону №1282, індексація пенсій тепер здійснюватиметься шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
До прийняття цих змін, роботодавці, в яких працювали пенсіонери, мали індексувати їхню зарплату у такому порядку:
Тепер індексація пенсій (шляхом їх підвищення) проводитиметься незалежно від факту проведення індексації зарплати працюючих пенсіонерів. Відповідні зміни було внесено і до Порядку №1078.
Отже, вимогу до роботодавців надавати такі довідки ПФУ наразі скасовано. А оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
https://www.pfu.gov.ua/