Згідно з абзацем першим п. 95.3 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) стягнення коштів із рахунків або електронних гаманців платника податків у банках чи небанківських надавачах платіжних послуг здійснюється на підставі рішення суду, яке надходить до контролюючого органу. Це рішення охоплює суму податкового боргу або його частину і підлягає обов’язковому виконанню.
Крім того, відповідно до п. 87.11 ПКУ, якщо боржником є фізична особа, стягнення проводиться державною виконавчою службою за процедурою, визначеною законом про виконавче провадження.
Водночас ПКУ передбачає й інший механізм. Абзац другий п. 95.5 ПКУ дозволяє контролюючому органу ініціювати примусове списання без звернення до суду, якщо:
У такому випадку керівник контролюючого органу (або уповноважена особа) ухвалює рішення про стягнення коштів. Це рішення вважається вимогою стягувача до боржника, яка підлягає негайному виконанню у платіжній системі (абзац четвертий п. 95.5 ПКУ).
Фактичне примусове списання здійснюється на підставі платіжної інструкції, яку контролюючий орган надсилає банку або іншому надавачу платіжних послуг. Механізм виконання такого переказу визначено розділом IV Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 163.
Отже, списання коштів із рахунків платників податків у разі наявності податкового боргу є законною процедурою, що може здійснюватися як за рішенням суду, так і за рішенням контролюючого органу в установлених ПКУ випадках. Головне для платника – вчасно виконувати свої податкові зобов’язання, аби уникнути примусового стягнення.
ДПС