Порядок і строки оскарження рішень про застосування фінсанкцій у сфері торгівлі підакцизними товарами

Який порядок і строки оскарження рішень контролюючих органів про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів, передбачених Законом від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481)? 

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва та торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, тютюнової сировини посадові особи та громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. 

За порушення норм Закону № 481 до суб’єктів господарювання (у т. ч. іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів (абзац перший ч. 2 ст. 17 Закону № 481). 

Частиною 5 ст. 17 Закону № 481 визначено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених ч. 2 ст. 17 Закону № 481, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України. 

Процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень (далі – ППР) або інших рішень контролюючих органів під час адміністративного оскарження визначено ст. 56 Податкового кодексу (далі – ПК) та Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та іншими особами та їх розгляду контролюючими органами, затвердженим наказом Мінфіну від 21.10.2015 № 916. 

Пунктом 56.1 ПК визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. 

Якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПК або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п. 56.2 ПК). 

Згідно з п. 56.12 ПК: якщо відповідно до ПК контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження ППР (рішення) контролюючого органу. 

Строки подання скарги на ППР або будь-яке інше рішення контролюючого органу можуть бути продовжені за правилами і на підставах, визначених п. 102.6 ПК (п. 56.14 ПК). 

Порядок застосування норм п. 102.6–102.7 ПК затверджено наказом Мінфіну від 20.10.2017 № 861. 

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов’язаний письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених п. 42.4 ПК) повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення, про оскарження його ППР або будь-якого іншого рішення (п. 56.5 ПК). 

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну податкову політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку (п. 56.10 ПК). 

З урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК, платник податків має право оскаржити в суді ППР або інше рішення контролюючого органу в будь-який момент після отримання такого рішення (абзац перший п. 56.18 ПК). 

Якщо до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді ППР або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 ПК (п. 56.19 ПК). 

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. 

ЗІР, категорія 127.01

Приєднуйтесь до Uteka у Telegramm