Отримання повіреним коштів в інтересах довірителя

При отриманні повіреним в інтересах довірителя грошових коштів від покупців як забезпечувальних платежів (у подальшому повертаються покупцям за умови виконання договірних зобов’язань або враховуються як оплата вартості нерухомого майна) і наступного їх перерахування довірителю у повіреного податкові зобов’язання з ПДВ не виникають, оскільки повірений безпосередньо не здійснює операції з постачання товарів/послуг покупцям.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 06.03.2020 р. № 973/6/99-00-07-03-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо виникнення податкових наслідків з ПДВ і податку на прибуток підприємств у повіреного при отриманні ним в інтересах довірителя грошових коштів від покупців в якості забезпечувальних платежів (у подальшому повертаються покупцям за умови виконання договірних зобов’язань або враховуються як оплата вартості нерухомого майна) і послідуючого їх перерахування довірителю та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до частини першої та другої статті 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.

У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Частиною першою статті 1002 ЦКУ визначено, що повірений має право на плату за виконання свого обов’язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Згідно із частиною першою статті 1004 ЦКУ повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Щодо оподаткування ПДВ

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Під продажем (реалізацією) товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими
гостодарськими, цивільно-правовими договорами, які передбаччають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункти 14.1.191 і 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).    

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів  чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стілникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Правила формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ регулюються статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Враховуючи викладене вище та з огляду на інформацію, наявну у зверненні, при отриманні повіреним в інтересах довірителя грошових коштів від покупців в якості забезпечувальних платежів (у подальшому повертаються покупцям за умови виконання договірних зобов'язань або враховуються як оплата вартості нерухомого майна) і послідуючого їх перерахування довірителю, у повіреного податкові зобов'язання з ПДВ не виникають, оскільки повірений безпосередньо не здійснює операції з постачання товарів/послуг покупцям.

При цьому послуги, що надані повіреним довірителю в рамках виконання договору доручення (у тому числі отриманні в інтересах довірителя грошових коштів від покупців в якості забезпечувальних платежів, які у подальшому повертаються покупцям за умови виконання договірних зобов'язань або враховуються як оплата вартості нерухомого майна та послідуюче їх перерахування довірителю) розглядаються як окрема операція з постачання послуг, яка є об'єктом оподаткування ПДВ.

Податкові зобов’язання з ПДВ за такою операцією нараховуються повіреним у загальновстановленому порядку, виходячи із бази оподаткування ПДВ, що визначається як вартість наданих в рамках договору доручення послуг.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Нормами ПКУ не передбачено особливостей обліку операцій за договорами доручення.
Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про доходи та втрати підприємства відповідно визначає П(С)БО15 «Дохід» та П(С)БО16 «Витрати».

Згідно зі статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерського обліку є первинні документи, що можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону № 996).

Отже, з питань відображення у бухгалтерському обліку операцій довірителя, здійснених через повіреного на підставі договору доручення, доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II ПКУ).