Підтвердження статусу резидента

Підтвердження статусу резидента з метою оподаткування спадщини  -  нотаріус є особою, відповідальною за перевірку правильності сплати податку до бюджету, то обов’язок перевірки документів, що підтверджують визначення статусу резидента України, покладається на нотаріуса, що посвідчує договори дарування, купівлі-продажу майна, видає свідоцтво про спадщину.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 03.06.2020 р. № 2296/Л/99-00-04-06-03-09/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо підтвердження статусу резидента з метою оподаткування спадщини і в межах компетенції повідомляє.

Визначення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами Кодексу.

Нерезиденти - це фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. «в» 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу резидента України встановлено п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

При цьому за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи (п.п. 170.10.4 п. 170.10 ст. 170 Кодексу).

Отже, у разі якщо фізичною особою - громадянином іноземної держави дотримані перелічені положення п.п. 14.1.213 п. 124.1 ст. 14 Кодексу, то з метою оподаткування фізична особа може вважатися резидентом України.

Крім того, Кодекс не містить норм щодо необхідності одержання нерезидентами будь-яких документів від контролюючих органів, що підтверджують статус резидента України.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу.

Платником податку є, зокрема, фізична особа - резидент/нерезидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, та іноземні доходи (п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Кодексу).

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 об'єктом оподаткування резидента/нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV Кодексу (п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, визначено ст. 174 Кодексу, якою встановлено декілька ставок для оподаткування доходів платника податку, одержаних у вигляді спадщини, зокрема залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем та їх резидентського статусу.

Об'єкти спадщини платника податку з метою оподаткування визначено п. 174.1 ст. 174 Кодексу.

При цьому за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковуються, зокрема, об'єкти спадщини, що успадковуються членами сім'ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення (п.п. «а» п.п. 174.2 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

За ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 Кодексу, оподатковується вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у п.п. 174.2.1 п. 174.2 ст. 172 Кодексу (п.п. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

Водночас за ставкою 18 відс., визначеною у п. 167.1 ст. 167 Кодексу оподатковуються будь-які об'єкти спадщини, що успадковуються спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.

Крім того, зазначений дохід є об'єктом оподаткування військовим збором (далі - збір) (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Згідно з п. 174.3 ст. 174 Кодексу особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального формлення об'єктів спадщини.

Відповідно до п. 4 ст. 174 Кодексу нотаріус за місцем розташування державної нотаріальної контори щокварталу подає до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

При цьому у такому податковому розрахунку обов'язково зазначається сума доходу у вигляді вартості успадкованого майна, отриманого платником податку, зазначеним у п.п. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Кодексу.

Водночас зауважуємо, що відповідно до абзацу першого ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425) нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значения, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
    
Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (п. З ст. 43 Закону № 3425).

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчиненні нотаріальної дії (п. 46 Закону № 3425).

Згідно з п. 4 глави другої розділу І наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердженні Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб у день подачі нотаріусу всіх необхідних документів.

Враховуючи зазначене вище, оскільки нотаріус є особою, відповідальною за перевірку правильності сплати податку до бюджету, то обов’язок перевірки документів, підтверджуючих визначення статусу резидента України покладається на нотаріуса, що посвідчує договори дарування, купівлі-продажу майна, видає свідоцтво про спадщину.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.