Особливості звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності

Звільнення працівника з ініціативи роботодавця під час тимчасової непрацездатності завжди викликає питання щодо його легітимності та відповідності законодавству.

Норми статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин у період дії воєнного стану» допускають можливість роботодавця звільнити працівника у період тимчасової непрацездатності, у період перебування у відпустці ( крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у «лікарняному», або першим днем після відпустки.

При цьому особливу увагу варто звернути на те, що таке звільнення відбувається за наявності законних підстав для звільнення працівника з ініціативи роботодавця, а не з підстав самої тимчасової непрацездатності.

Отож, важливо враховувати принципи справедливості та захисту прав працівників, оскільки звільнення у період тимчасової непрацездатності порушує принципи соціальної відповідальності та гуманного ставлення до працівника.

Недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності (частина 3 статті 40 КЗпП України стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи роботодавця) також визначена п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 № 9.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.

Особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня.
Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Тобто, неможливо звільнити працівника у період його тимчасової непрацездатності за ініціативою роботодавця, навіть якщо листок непрацездатності виданий після закінчення робочого дня.

Враховуючи норми Закону України «Про організацію трудових відносин у період дії воєнного стану» та правові аспекти тимчасової непрацездатності, потрібно визначити баланс між правами працівників і законними інтересами роботодавців, що є ключовим для справедливих трудових відносин.
Наголошуємо, що датою звільнення працівника з ініціативи роботодавця у цьому випадку є перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у «лікарняному».

Держпраці