Особливості встановлення обліку часу роботи та часу відпочинку

Згідно з п. 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено п. 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.1 Закону України № 2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст.ст. 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

З урахуванням вищевикладеного, положення Закону України № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Приписами ст.6 Закону України № 2136-ІХ встановлено, що нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми ст. 53, ч.1 ст. 65, ч. 3 – 5 ст. 67, ст.ст 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та ч. 2 ст. 5 Закону України “Про відпустки”.

У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу відповідно до ч 1 та 2 цієї ст. понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці. Норми ч. 1, 2 та 5 цієї статті не застосовуються до праці неповнолітніх.

https://smu.dsp.gov.ua