Помилка в договорі медстрахування працівників може збільшити фінрезультат

Умова в договорі добровільного медстрахування, яка передбачає страхову виплату безпосередньо страхувальнику або його довіреній особі, призводить до порушення вимог, встановлених ПКУ до договорів добровільного медстрахування.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 11.02.2020 р. № 535/6/99-00-07-02-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування податком на прибуток операцій за договорами добровільного медичного страхування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі  - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до ст. 16 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі  - Закон № 85) договір страхування  - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 3 Закону № 85 встановлено, що страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов’язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхова виплата  - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону № 85).

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) -  плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування (ст. 10 Закону № 85).

Відповідно до п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток Із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.52 і п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування  - договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Отже, з ціллю застосування положень Кодексу вживається поняття «договір добровільного медичного страхування», визначене пп. 14.1.52 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Таким чином, договір, за яким страхова виплата здійснюється безпосередньо страхувальнику або її довіреній особі, не відповідає вимогам передбаченим пп. 14.1.52 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Згідно зі ст. 123і Кодексу якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п’яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку - страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.

Отже, наявність у договорі добровільного медичного страхування умови, яка передбачає страхову виплату безпосередньо страхувальнику або його довіреній особі, призводить до порушення вимог, встановлених Кодексом до договорів добровільного медичного страхування.

Таким чином, якщо платник податку на прибуток - страхувальник визнав у бухгалтерському обліку витрати по договору, який не відповідає вимогам пп. 14.1.52 і п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то такий платник податку повинен збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму попередньо сплачених за застраховану особу платежів із нарахуванням пені у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду згідно з вимогами ст. 123 і Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.