Звернення до суду про поновлення на роботі: що слід врахувати працівникам і роботодавцям

Висновки Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені в постанові від 22.01.2025 у справі № 757/5467/21 (провадження № 61-15004св24), є повчальними і такими, які слід врахувати працівникам в роботодавцям.

Фабула справи

Позивач (ОСОБА_1) звернувся до суду з вимогами:

• поновити його на посаді директора з кадрів у ТОВ «Вінг Девелопмент»;
• стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу (121 674 грн);
• відшкодувати моральну шкоду (12 000 грн).

Позивач стверджував, що після повернення з відпустки його не допустили до роботи, а звільнили за власним бажанням, проведене без його волі.

Рішення судів нижчих інстанцій

• Печерський районний суд м. Києва – відмовив у позові, визнавши звільнення правомірним.
• Київський апеляційний суд – частково задовольнив позов, визнав звільнення незаконним, змінив мотивувальну частину рішення першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

1. Щодо строку звернення до суду

Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права. Норма ст. 233 КЗпП деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки: в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше.

Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Тобто для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обрахунку початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов`язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex officio», незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 751/1198/18 (провадження № 61-5845св19), від 03.10.2022 у справі № 204/1724/20 (провадження № 61-18714св20).

2. Щодо законності звільнення

Для припинення трудового договору з підстав, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП, необхідне волевиявлення працівника, яке має бути чітким, добровільним і вираженим у письмовій формі.

Не доведено, що роботодавець ознайомив працівника з наказом про звільнення належним чином.

3. Щодо права на середній заробіток за час вимушеного прогулу

Якщо працівника незаконно звільнено, він має право на відшкодування заробітку за весь час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

4. Щодо відповідальності роботодавця

Звільнення за власним бажанням без добровільної волі працівника є незаконним.

Результат розгляду

• Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного суду та передав справу на новий розгляд.
• Визнав, що апеляційний суд не врахував усі обставини справи та не дослідив поважність пропуску строку звернення до суду.

Висновки, що слід врахувати роботодавцям і працівникам

Звільнення працівника повинне проводитись з неухильним дотриманням вимог законодавства про працю.

Не дотримання визначених законодавством про працю процедур при звільненні може призвести до судових позовів та фінансових втрат.

Дотримання визначених строків звернення до суду за захистом порушених прав: пропуск строків може ускладнити поновлення на роботі, але суди можуть визнати причини їх пропуску поважними.

Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Згідно з вимогами ст. 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 КЗпП, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У ст. 234 КЗпП не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в ч. 1 ст. 233 КЗпП, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Держпраці

Приєднуйтесь до Uteka у Telegramm