Про адміністрування у 2018 році екологічного податку

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

 ЛИСТ

 від 05.01.2018                            № 466/7/99-99-12-03-04-17

Головні управління ДФС в

областях, м. Києві

Управління податків і зборів з юридичних осіб

Офіс великих платників

податків ДФС

Про адміністрування у 2018 році екологічного податку

 Державна фіскальна служба України повідомляє, що Законом України   від 07 грудня 2017 року № 2245-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» (далі – Закон № 2245) внесені зміни до Податкового кодексу України (далі –  Кодекс).

Зокрема пунктами 39 – 43 розділу І Закону № 2245, які набрали чинності з 1 січня 2018 року, викладені у нових розмірах і порівняно з діючими у 2017 році збільшені на 11,2 відсотка ставки екологічного податку (далі – Податок), що визначені:

пунктами 243.1 –  243.4 статті 243 Кодексу, а саме: ставки Податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення; ставки Податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 243.1 цієї статті та на які встановлено клас небезпечності; ставки Податку для забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 243.1 цієї статті та на які не встановлено клас небезпечності (крім двоокису вуглецю), ставки Податку застосовуються залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу таких речовин (сполук) в атмосферному повітрі населених пунктів; ставка Податку за викиди двоокису вуглецю;

пунктами 245.1 і 245.2 статті 245 Кодексу – ставки Податку за скиди окремих забруднюючих речовин у водні об’єкти;

пунктами 246.1 і 246.2 статті 246 Кодексу – ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах;

пунктом 247.1 статті 247 Кодексу – ставка Податку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

пунктом 248.1 статті 248 Кодексу – ставки Податку за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Таким чином, збільшені ставки повинні застосовуватися платниками Податку при обрахуванні податкових зобов’язань за перелічені вище об’єкти оподаткування, що виникли з 1 січня 2018 року.

Статтею 250 Кодексу для Податку визначено базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до пункту 250.2 статті 250 Кодексу платники Податку складають податкові декларації за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.09.2015 за № 1052/27497 (далі – Декларація), та подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують Податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації:

за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах – за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об’єктів;

за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк – за місцем перебування платника на податковому обліку у контролюючих органах.

Граничними термінами подання податкових декларацій та сплати податкових зобов’язань з Податку вважаються за:

 ІV квартал 2017 року: 9 лютого 2018 року, а останнім днем сплати податку – 19 лютого 2018 року;

 I квартал ц.р.: 10 травня та 18 травня 2018 року відповідно;

 ІІ квартал ц.р.: 9 серпня та 17 серпня 2018 року відповідно;

 ІІІ квартал ц.р.: 9 листопада та 19 листопада 2018 року відповідно;

 ІV квартал ц.р.: 11 лютого та 19 лютого 2019 року відповідно.

 Платники Податку перераховують суми Податку, що справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які забезпечують розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному Бюджетним кодексом України (із змінами внесеними Законом України від 07 грудня 2017 року № 2233-VIIІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України»:

45 відсотків - до загального фонду державного бюджету (крім Податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад встановлений особливими умовами ліцензії строк) (далі – Податок, що справляється за утворення радіоактивних відходів);

55 відсотків – до спеціального фонду місцевих бюджетів (крім Податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів), у тому числі:

- до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, – 25 відсотків;

- обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим – 30 відсотків;

- бюджетів міст Києва та Севастополя – 55 відсотків.

Податок, що справляється за утворення радіоактивних відходів, на підставі статті 10 та пункту 6 статті 11 Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIIІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік», зараховується по 50 відсотків до загального фонду державного бюджету та спеціального фонду державного бюджету. За рішенням платника податку сума Податку може сплачуватися щомісяця в розмірі однієї третьої частини планового обсягу за квартал із перерахунком за результатами базового податкового (звітного) періоду.

Якщо платник Податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник Податку повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву довільної форми про відсутність у нього у звітному році об’єкта обчислення екологічного податку.  В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати Декларації відповідно до вимог Кодексу.

Зобов’язуємо довести цей лист для використання у роботі підпорядкованим структурним підрозділам і платникам Податку.