Оподаткування плати за оренду обладнання резидентом Білорусі

Різниці при роботі з нерезидентами

Платежі за оренду обладнання, одержувані резидентом України - орендодавцем від резидента Республіки Білорусь - орендаря, підпадають під термін «роялті», визначений п. 3 ст. 12 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків стосовно податків на доходи і майно, при виплаті яких застосовується ставка податку, передбачена п. 2 ст. 12 Угоди.

Підставою для зарахування сум сплаченого податку на території Республіки Білорусь з отриманих доходів у вигляді роялті є довідка про суми сплаченого податку та базу або об'єкт оподаткування, легалізована в установленому порядку, що надається до контролюючого органу.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 12.03.2019 р. № 1010/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування плати за оренду обладнання, яка сплачується орендарем - резидентом Республіки Білорусь орендодавцю - резиденту України, які є юридичними особами, з урахуванням відповідних положень українсько-білоруського договору про уникнення подвійного оподаткування, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Підпунктом 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Кодексу доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об’єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

При визначенні об’єкта та/або бази оподаткування витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв'язку з отриманням доходів з джерел походження за межами України, враховуються у порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом (п. 13.2 ст. 13 Кодексу).

Згідно з п. 13.4 ст. 13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).

Відповідно до п.п. 141.4.9 п. 141.4 ст. 141 Кодексу суми податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб'єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими розділом III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового (звітного) періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.

Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюється за умови подання письмового підтвердження контролюючого органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно (далі - Угода), яку ратифіковано Законом України від 20 грудня 1994 року № 306/94 і яка є чинною в українсько-білоруських відносинах з 30.01.1995, застосовуються до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав (ст. 1 Угоди), та до податків на доходи і майно, що справляються від імені Договірних Держав або їхніх політико-адміністративних підрозділів чи місцевої влади, незалежно від способу їх справляння (п. 1 ст. 2 Угоди).

Одним із податків, на які поширюється Угода, зокрема, у Республіці Білорусь є податок на доходи і прибуток юридичних осіб (п.п. а) п. 3 ст. 2 Угоди), в Україні - податок на прибуток (доходи) підприємств і організацій (п.п. б) п. З ст. 2 Угоди).

Згідно з п. 3 ст. 12 Угоди термін «роялті» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як винагорода за використання або за надання права використання авторських прав на літературні твори, твори мистецтва і науки, включаючи кінофільми або фільми і плівки, які використовуються для радіомовлення або телебачення, будь-якого патенту, товарного знаку, креслення або моделі, схеми, секретної формули або процесу, або за використання, чи надання права використання промислового, комерційного чи наукового обладнання, або за інформацію стосовно промислового, комерційного чи наукового досвіду, «ноу-хау».

Положеннями п. 1 та п. 2 ст. 12 Угоди визначено, що роялті, які виникають в одній Договірній Державі і виплачуються резидентові другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави; але якщо одержувач фактично має право на роялті, податок, що сплачується, не повинен перевищувати 15 відсотків.

Таким чином, платежі за оренду обладнання, які одержуються резидентом України - орендодавцем від резидента Республіки Білорусь - орендаря, підпадають під термін «роялті», визначений п. 3 ст. 12 Угоди, при виплаті яких застосовується ставка податку, передбачена п. 2 ст. 12 Угоди.

Щодо зарахування податку, сплаченого у Білорусі з доходу резидента України у вигляді роялті, зазначимо, що ст. 22 «Усунення подвійного оподаткування» Угоди передбачено правила зарахування державами - учасницями Угоди, податків з доходів, які отримуються їх резидентами за межами цих держав.

Зауважимо, що зазначений порядок є аналогічним порядку щодо усунення подвійного оподаткування, встановленому відповідними положеннями Кодексу, зокрема, ст. 13 та ст. 141 Кодексу.

У податковій декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 із змінами та доповненнями (далі - Декларація), сума податку на прибуток, що сплачений суб’єктами господарювання за кордоном, яка зараховується під час сплати ними податку в Україні протягом такого звітного (податкового) періоду, відображається у рядку 16.1 додатка ЗП до рядка 16 ЗП Декларації.

Таким чином, сума податку з прибутку, отриманого з іноземних джерел та сплаченого протягом року за кордоном таким платником, яка зараховується під час сплати ним податку в Україні, не може перевищувати суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, що підлягає сплаті в Україні за такий звітний рік.

При цьому сума перевищення податку, сплаченого за кордоном, над сумою податкового зобов’язання за такий звітний період не враховується у зменшення податкових зобов’язань з цього податку у наступних звітних періодах.

Таке зарахування здійснюється за умови, що платником податку при визначенні об’єкта оподаткування дотримано вимоги ст. 13 Кодексу щодо порядку врахування доходів і витрат при визначенні об’єкта оподаткування.

Підставою для зарахування сум сплаченого податку на території Республіки Білорусь з отриманих доходів у вигляді роялті є довідка про суми сплаченого податку та базу або об’єкт оподаткування, легалізована у встановленому порядку, та яка надається до контролюючого органу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).